"Град" летів до нас у квартиру": Чемпіон України з трьома пораненнями вижив у блокадному Маріуполі

Чемпіон України з баскетболу у складі «Азовмаша» Петро Подтикан, який останнім часом працював дитячим тренером і виступав за команду ветеранів, відверто розповів, як дивом вижив у блокадному Маріуполі, не зважаючи на серйозні поранення, передають Патріоти України.

«Я живий, але трошки поранений, — написав 48-річний Петро Подтикан на своїй сторінці у Facebook. — І я тепер вірю у дива. І розповім свою історію.

Я був на вул. Будівельників у районі «1000 дрібниць». У місті досі нічого не було (зв'язку, світла, води та газу). 12 березня «град» летів до нас у квартиру, дивом врізався в тополю перед вікнами і встромився в землю перед під'їздом. Наш балкон ударною хвилею разом з рамами та шибками влетів у квартиру.

Мене поранило в руку (рвана рана), в ногу (наскрізне) і в бік (тут серйозніше), дивом усі кістки цілі. Дивом моя Оля не постраждала. Стікаючи кров'ю, хотів бігти на дорогу (в надії зустріти військових, щоб відвезли мене до лікарні).

Дивом мені допоміг сусід Діма, якого я знав 2 дні, він повіз мене до лікарні. Дивом прибіг сусід і сказав, де працює шпиталь. У лікарні мене зашили (16 швів) — це було ввечері. Провів ніч на каталці в коридорі, і вранці попросили піти додому.

Дивом не помер від втрати крові. Потрібні були бинти та антибіотики (взяти звідки?), знову ж таки дивом Оля знайшла все необхідне. Знову ж таки дивом, бо на десятий день треба було знімати шви, до нас у підвал спустилася акушер-гінеколог Олена. Вона при світлі ліхтариків зняла шви за допомогою косметичних ножиць та пінцета.

Пролежав у підвалі 3 тижні. Я не хотів їхати через те, що на лівому березі залишалися моя мама та сестра, коли вже все закінчувалося — медикаменти, їжа, вода та нерви — вирішили їхати.

І дивом у дворі серед 7 машин моя вціліла. І ми разом із родиною Воробйова на моїй машині на першій швидкості виїхали до Мелекіного.

4 квітня поїхав до лікарні селища Мангуш показати поранення лікарю, зробив рентген — виявилося, що у мене осколок у боці. Місцевий лікар вирішив його діставати, розрізав, зробив 5 знімків, в результаті виявилося надто глибоко, він не зможе його дістати — знову 7 швів.

І знову-таки дивом я 21 квітня потрапив у місто (місто закрите, нікого не пускають і вимагають якусь фільтрацію), потрапив до себе на Кірово (будинок і квартира моя згоріли), проїхав на лівий берег, побачився з мамою та сестрою (з ними все гаразд) і поїхав назад у Мелекіне.

В результаті моя квартира згоріла, Оліна розграбована, моє улюблене місто Маріуполь знищено. Але я чомусь вижив, значить, житимемо і думатимемо, що тепер з цим усім робити".