І

У Бразилії, де ріки повноводні, а джунглі приховують безліч таємниць, мешкає звір, чия вправність і сміливість воістину вражають. Ми говоримо не про древніх рептилій і навіть не про ягуарів, які вселяють благоговійний трепет. Про них і так усі знають з дитинства, зазначають Патріоти України. Ми ж поговоримо про справжнього господаря амазонських вод — гігантську, або бразильську, видру (Pteronura brasiliensis), чия організованість і характер здатні здивувати навіть найдосвідченіших дослідників.

Гігантським звіранауковці просто так ніколи не назвуть. Наш сьогоднішній гість — найбільший представник підродини видрових з тих що існують. Довжина тіла здорованя може сягати 1.8 метра. 70 см з них займає м'язистий хвіст, але суті справи це не змінює. Форма тіла, як і годиться для видри, обтічна, тож цей напівводний савець виконує запаморочливі маневри надзвичайно швидко і вправно, незважаючи на свої розміри.

Здогадатися, де живе бразильська видра, також труднощів не складе. Тварина облюбувала басейн Амазонки та інші прісні водойми Південної Америки. Особливо видр приваблюють спокійні річки та заболочені місцевості, де без труднощів можна знайти поживу. Раціон цих хижаків складається майже з усього, що вони зможуть здобути у воді. За день ці ненаситні мисливці здатні поглинути до 4 кг їжі, що становить близько 10% від власної ваги. Таким чином, видри відіграють роль ключового хижака, регулюючи популяції риб, зокрема піраній, і підтримуючи здоровий баланс в екосистемі.

Велику здобич тварини долають гуртом. Сила та організованість дозволяють видрам полювати навіть на кайманів та невеликих анаконд, особливо коли вони діють групою. Ці хижаки настільки впевнені в собі, що можуть кинути виклик ягуару — найбільшому хижаку континенту, особливо коли йдеться про захист своїх територій чи дитинчат.

Живуть видри великою родиною, справжнім кланом від 10 до 20 особин. Керує цим кланом досвідчена самка-матріарх. Саме вона веде домочадців на полювання та вирішує територіальні суперечки. Самець-батько постійно патрулює кордони, позначаючи їх і попереджаючи родичів про небезпеку. Для комунікації вони використовують цілу систему звуків: від заспокійливого муркотіння до різких тривожних криків. Свій дім — лігво — вони облаштовують на березі, створюючи складні системи нір з кількома входами, один з яких завжди веде під воду. Якщо члену сім'ї щось загрожує, до нього негайно прийде допомога. Тварини дають відсіч ворогу всією родиною, адже, як відомо, найкращий захист — це скоординований напад.

Тільки альфа-пара, тобто батьки сімейства, мають право на розмноження. Всі інші члени групи — їхні старші та молодші дитинчата. Родичі підтримують теплі взаємовідносини: вичісують один одному шерстку, спілкуються за допомогою різних звуків і просто проводять час у спільних іграх та догляді.

У приплоді народжується від 1 до 5 дитинчат. Поки малюки не підростуть, усе сімейство буде пильно охороняти лігво. Через 3-4 місяці молодь переходить на тверду їжу, а повноцінним мисливцем дитинча стає до року. Тут у молодої та амбітної видри постає вибір: залишитися з сім'єю або заснувати власний клан. Обираючи доросле життя, самці й самки з різних груп вирушають на пошуки один одного. Якщо ці пошуки не увінчалися успіхом, рідня приймає невдалого шукача пригод назад.

На жаль, сьогодні гігантська видра перебуває під загрозою зникнення і занесена до Міжнародної Червоної книги зі статусом "Зникаючий вид". Головними загрозами для них є знищення середовища існування через вирубку лісів та забруднення річок ртуттю внаслідок видобутку золота.

Тепер ви знаєте, що в Південній Америці варто з повагою ставитися не лише до кайманів, ягуарів, гігантських змій та піраній, а й до цих дивовижних видр.