"Я розумію усе по його погляду": Дівчина зворушила історією кохання з бійцем, який вийшов із коми (фото)

Кулеметник Вадим Тимошенко, та його кохана Олена Тимошенко святкують вже третю річницю весілля. Вони побралися як тільки хлопець вийшов з коми після важкого поранення. Про їхню історію розповідають в Міноборони, передають Патріоти України.

"Труднощі є у всіх. Та головне, що Вадим поруч, до нього можна пригорнутись, його можна обійняти, йому можна розповісти про свої переживання. Багато дружин воїнів такої можливості не мають. А те, що не може розмовляти? Ми вже стільки пережили разом, настільки зріднились, що навіть по погляду все розуміємо. Вадим не встигне поглянути, а я вже йду й даю йому те, що потрібно.

Друзі часто дивуються: "Звідки ти знала?2 — Як звідки? "Він же попросив". А ще він може відповісти "так" чи "ні"рухом повік. Так це непросто, іноді потрібно задати мільйон питань, щоб влучити, але ми звикли. Також з допомогою алфавіту спілкуємось, називаю літери, а він на потрібній мене зупиняє. Коли чоловік починає натякати, що "віддай мене там кудись", то я розказую йому, що ось коли встанеш, можеш піти куди захочеш, але для цього треба встати", - розповідає жінка.

Вони зустрічалися рік, потім вирішили жити разом. Орендували квартиру, але прожили в ній лише 5 днів. Після вторгнення російських військ на територію України Вадим пішов на фронт. Потім були постійні телефонні розмови.

В один з днів наші війська відбили атаку російської піхоти під Авдіївською промзоною. Повертаючись додому Вадим підірвався на протитанковій міні.

"Написав повідомлення, що пішов на завдання і зник. Пройшло три години, чотири... Я намагалась себе якось заспокоїти. Коли до вечора він не виддзвонився, я почала телефонувати мільйон разів і йому, і усім друзям. Трубки ніхто не брав. О п'ятій ранку товариш сказав, що все добре. Виявилось, що, отримавши поранення, він попросив хлопців, щоб мені нічого не казали. І от вони всі його послухали і просто нічого не казали, а в мене вже половина голови посивіла за цю ніч. Я потім ще довго йому це пригадувала. "Ти як думав, що через день повернешся і скажеш: ой, я просто забув тобі подзвонити! Ні, щоб одразу все написати!" Потім товариші почали плутатись у показах і казати: "Ти не хвилюйся, головне, що живий". Ніхто не знав точно, де саме він знаходиться, і я пройшла сім кіл пекла, поки розшукала його в Дніпрі. Там стало відомо, що чоловік у надскладному стані, на апараті штучного дихання, почались приступи, консиліуми лікарів, пошуки інформації", - розповідає жінка.

Вона згадує, як після одруження всі дивилися на неї як на божевільну, адже хлопець не міг ні говорити, ні ходити. У день, коли кулеметник отримав поранення, Олена місця собі не знаходила. Каже: ще зранку було на душі не спокійно. Того дня наші воїни відбили піхотний штурм

"Ми не будуємо ілюзій, а важко працюємо над своїм майбутнім. Хтось скаже, що нічого не змінилось за три роки. Часто кажуть і пишуть мені, що він і тоді лежав, і зараз лежить, і тоді не міг самостійно поїсти, говорити, і зараз... От стільки сил, коштів, грошей витратили, а де результат? Та я пам'ятаю Вадима тоді в реанімації і тепер... Зараз він все відчуває, розуміє, нехай з допомогою і кривенько, але намагається робити кроки... Прогрес однозначно є і зупинятись на досягнутому ми не будемо. От нещодавно в тіло чоловіка імплантували своєрідну автоматичну помпу, яка допоможе позбутись болю і судомних проявів. Дуже допомагають побратими Вадима. Коли стало питання з помпою, вони за місяць допомогли знайти 600 тисяч гривень. А ще допомагають відволіктись від буденних проблем — минулого року відвезли нас на парад на День незалежності, а ще — на концерт Океан Ельзи. Сама б я цього не зробила", - каже вона.