"Я знову на війні, хоч і каліка": Під Запоріжжям загинув ветеран АТО, який вижив в Іловайському котлі

Під Запоріжжям 3 березня під ворожими «Градами» загинув ветеран АТО Іван Ребар. Він вижив в Іловайському котлі, отримавши поранення. А після тривалого лікування — другу групу інвалідності. Та навіть з осколками в тілі житель Іллінців на Вінниччині пішов знову захищати Україну після вторгнення, передають Патріоти України.

«Іван родом з Закарпаття, але половину життя прожив на Вінниччині. Він пройшов Майдан із першого до останнього дня, а потім із перших днів формування батальйону «Донбас» із квітня 2014-го пішов захищати Україну, — розповіла «ФАКТАМ» волонтерка та подруга Івана Ребара Оксана Попик. — А у День незалежності 2014-го йому пощастило вижити в Іловайську. Аби не товариш, який 400 метрів протягнув його на собі, так і залишився б в тому полі на Донбасі.

У Дніпрі воїну зробили три операції на стегні, після того він лікувався в Естонії, в його ноги встановили «металеві» пластини. Спочатку боєць пересувався на милицях, тоді пішов сам, бо не хотів, аби його жаліли.

Отримавши авторитет серед людей, Іван був обраний головою Тягунської сільради, але після децентралізації він вирішив піти з держслужби. То ж останнім часом підробляв в Києві охоронцем. Знаю, що сумнівів про те, чи йти воювати знову, в нього не було. Він відразу вирушив у частину, бо у військкоматі би відмовили. На прощання Іван сказав дружині та трьом синам: «Це війна, ви маєте бути готові до всього».

Настоятель монастиря чину Воплоченого Слова у смт Дубове отець Теодор зізнається — він передчував щось недобре:

— «Добрий вечір, отче. Я не дома, я знову на війні. Хоч і каліка, але я тут» — вечірні переписки з Іваном на прізвисько Хмара завжди піднімали настрій. Потім кілька жартів (приколів), обмін фото і прощання. «Всім свідомим землякам — вітання». Десь я відчув, що в таких ситуаціях такі прощання можуть бути останніми, але не хотілося у той момент про це сильно думати. І ось ранкова звістка від мами: «Подзвоніть, будь ласка, в вашій церкві в дзвони. Ваню вбили». Біль і гордість за цього героя змішалися в серці…

Молимося за тебе — Хмаро, яка нас захищає від ворогів. «Немає більшої любові за ту, коли хто душу свою кладе за друзів своїх…» Вічна тобі пам’ять і слава герою! Поки що невідомо, коли поховають Івана Ребара, адже тіло через обстріли досі не забрали з поля бою.