Як Африка, розповзаючись, крок за кроком створює новий океан

Африканський континент повільно, майже непомітно для людського ока, змінює свою форму. Уздовж гігантської тріщини, що простягається тисячами кілометрів, відбувається процес, який за мільйони років може призвести до появи нового океану. Про це свідчать результати сучасних геологічних досліджень, передають Патріоти України з посиланням на Newsweek.

Йдеться про Східноафриканську рифтову систему — масштабний розлом, уздовж якого Сомалійська тектонічна плита поступово віддаляється від Нубійської плити, що формує основну частину Африки. Рух надзвичайно повільний — лише кілька міліметрів на рік. У середньому плити розходяться приблизно на 7 міліметрів щороку. Повний розкол, за оцінками вчених, потребуватиме десятків мільйонів років.

На півночі процес ускладнюється тим, що Нубійська й Сомалійська плити також віддаляються від Аравійської плити. У регіоні Афар в Ефіопії ці три плити сходяться, утворюючи так званий потрійний вузол — одне з небагатьох місць на планеті, де одночасно взаємодіють три рифтові системи: Ефіопська, Червоного моря та Аденської затоки.

Східноафриканський рифт почав формуватися ще близько 25 мільйонів років тому, у міоцені. Він тягнеться приблизно на 3500 кілометрів — від Червоного моря до Мозамбіку. Його східна гілка проходить через Ефіопію та Кенію, а західна дугою простягається від Уганди до Малаві.

У районі Афар земна кора вже значно стоншена, а деякі ділянки опустилися нижче рівня моря. Два відгалуження рифту вже заповнені водами Червоного моря та Аденської затоки. Коли ж центральна долина опуститься достатньо низько, морська вода зможе прорватися всередину й почати формувати новий океанічний басейн. Дослідники припускають, що саме північна частина регіону стане місцем, де ці зміни будуть найпомітнішими першими.

Хоча процес триває мільйони років, його наслідки вже відчутні. Регіон характеризується підвищеною сейсмічною та вулканічною активністю, що може впливати на життя місцевого населення.

Геологи пояснюють ці процеси будовою Землі. Її кора складається з 15–20 великих тектонічних плит, які повільно рухаються над розплавленими шарами мантії. Під регіоном Афар, за однією з теорій, розташований мантійний плюм — потужний стовп гарячої речовини, що піднімається з глибин і розтягує кору знизу, сприяючи її розриву.

Нещодавні дослідження магнітної структури кори в цьому районі дали нові підказки щодо механізму розколу. Аналіз даних, зібраних ще наприкінці 1960-х років, показав, що спочатку розділилися Африка та Аравія — після формування рифтів Червоного моря й Аденської затоки. Східноафриканський рифт, імовірно, виник пізніше під впливом потужного «суперплюму», який залишається активним і сьогодні.

Інші наукові роботи припускають, що процес може бути пов’язаний із своєрідними пульсаціями розплавленої породи в мантії. Дослідники виявили, що мантія під Афаром не є однорідною — вона перебуває в динамічному стані, а висхідні потоки частково розплавленої речовини взаємодіють із плитами, що розходяться над нею. Саме ця взаємодія між глибинами Землі та її поверхнею й формує майбутню географію континенту.