Якщо росіяни підірвуть ЗАЕС? Професор із Фукусіми заспокоїв місцеве населення

Якщо на Запорізькій атомній електростанції трапиться радіаційна аварія, українці, які живуть поряд, не загинуть. Страшних наслідків не буде і тоді, якщо українці не евакуюються з місця аварії у перші дні. Про це в інтерв'ю "Главкому" заявив професор Інституту радіоекології Фукусімського університету Марк Железняк, передають Патріоти України.

«Навіть якщо мешканців території, на якій станеться радіаційна аварія, не будуть евакуйовувати, вони не загинуть. Це важливо підкреслити. Тільки якщо жити довго-довго на цій території, збільшуватиметься ризик ракових захворювань», – заспокоює Железняк.

Для того, щоб довести свою думку, професор наводить приклади трагедій на Чорнобильській АЕС та на АЕС в Фукусимі.

«В Україні проводилось відселення з Чорнобильної зони відчуження за критерієм річної дози у 5 мЗв на один рік. Гостра променева хвороба наступає, якщо людина отримає дозу опромінювання 1 тис. мЗв за кілька днів, а летальна смертельна для 50% опромінених – 5 Зв за добу. Більше того, отримати таку дозу радіації за один раз, або розтягнути у часі – це різні речі. То давайте тепер підрахуємо, про яке добове опромінення йшлося, якщо керуватися радянськими розрахунками небезпеки для здоров’я? Візьмемо 5 мЗв/рік, які розділимо на 365 днів у році. Отримаємо 0,014 мЗв/день. Як бачите, це значно менше 1 тис. мЗв, тобто приблизно у 70 тис. разів нижче дози променевої хвороби. Тобто якщо тебе за один, п’ять, 10 днів не евакуюють, з тобою нічого не станеться», – пояснює Железняк.

20 мЗв/рік стало показником для евакуації населення у Японії. Професор Железняк нагадав, що на початку 2013 року до Києва приїжджав міністр реконструкції Фукусіми Такумі Немото. Тоді експертів із чорнобильським досвідом зібрали в Інституті стратегічних досліджень. Немото запитав, чому у них один показник, а у нас – інший. Железняк відповів, що це розрахунки радянського періоду, які йшли на завищених уявленнях про радіаційні ризики.

«Я приїхав до Фукусіми у 2012 р. Тут місцями у префектурі рівень радіації був на рівні 15 мЗв/рік. За українськими нормативами людей, які проживають за такої радіації, мали би евакуювати. А у Японії – ні. То чому ж не відселяли і чому показник саме 20 мЗв/рік? Давайте разом порахуємо. 20 мЗв/рік призведе, з урахуванням періоду напіврозпаду цезію-137 за 70 років для 10 тис. населення до колективної дози 7046 Зв чи приблизно п’яти випадків радіаційних онкозахворювань на рік, що стало би вже суттєвим збільшенням до статистики у 20 «звичайних» онкозахворювань на рік. Тому у Японії евакуація проводилась із зони значущого ризику для довгострокового проживання», – каже він.

У Японія аварія сталася у 2011 р. Через три роки люди почали повертатися до своїх домівок. Але для цього влада організувала широкомасштабні дезактиваційні роботи, знімався верхній шар землі.

«Наприклад, на території мого університету тричі знімали верхній шар. Японці зібрали величезну кількість землі з цезієм. Цезію у ній за 30 років буде удвічі менше, потім ще за 30 – у чотири рази менше. Час пролетить швидко. Зараз у Японії від колишньої зони відчуження, яка виникла після аварії на атомній станції, залишилося 20%. На всі інші території повернулося життя», – заспокоїв Железняк.