"Який із баби воїн!?": Олена Білозерська розповіла, як взяла зброю до рук

Олена Білозерська – військова, яку час від часу "ховає" російська пропаганда. Вона вже не один рік захищає нашу державу на передовій, хоча раніше оточуючі ставилися до її бажання скептично воювати. В інтервʼю "Українській правді" вона розповіла, що часто її називають снайперкою, проте це не зовсім коректно. Насправді ж вона марксмен – вони працюють з меншим калібром та на менші відстані, передають Патріоти України.

"Снайпер" ми казали завжди для цивільних, тому що цивільні не знають слова "марксмен", не розуміють різниці. Це – подібна робота, але марксмен працює з меншим калібром та на менші відстані. Відповідно, кваліфікація стрільця теж менша. Снайпери працюють або наодинці, або снайперськими парами. Самі вибирають собі позицію, заходять в сіру зону. Я завжди була з підрозділом: сиджу, чергую, прикриваю, якщо хтось висунеться – стріляю. На самостійні полювання я не ходила, мені для цього не вистачало ні потужності озброєння, ні кваліфікації. Далі 600 метрів я ніколи не вміла стріляти. У часи АТО цього було достатньо, зараз вже ні", – поділилася Білозерська.

Вперше захисниця взяла зброю до рук у 2005 році, тоді це була мисливська рушниця. Жінці сказали: "З тебе стрільця не вийде". Білозерська згадує, що взяла ту мисливську зброю на праве плече, а цілилась лівим оком.

"Звичайно, що в мене не співпадала мушка, цілик і ціль. І ніхто ж не подивиться мені в очі і не скаже: "Ти неправильно робиш". Ну, я постояла-постояла, нічого не вийшло. Прогнали мене тоді, забрали зброю. Я пішла, знайшла в кущах якусь палицю, цілилася нею і сама зрозуміла свою помилку. Повернулась і кажу: "Дайте мені ще раз спробувати". В результаті я показала по влучності третій результат зі всієї групи на 30 людей: після власника цієї рушниці і після хлопця, який у армії служив снайпером", – розповіла військова.

Проте була і інша ситуація, яку жінка ще довго згадувала. Ще до 2014 року вона була у відрядженні з двома чоловіками, які мали бойовий досвід, і сказала: "Якщо почнеться війна, я піду воювати снайпером". "А потім випадково почула їхню розмову, як вони перемивали мені кістки, як вони реготали з мене, що "Який з баби воїн!?", що я і не спортивна, і не організована. Коротше, що я і війна – несумісні поняття. Зараз від мене це б відстрибнуло, я б тільки посміялася. А тоді я ще не наростила товстої шкіри: плакала, мені було дуже прикро. І десь у 2016 році з одним із них звела мене доля на передовій: я в бронежилеті, в повному обладунку снайперському. Він стоїть і я – з гвинтівкою іду на позицію. Він зробив вигляд, що мене не впізнав", – згадала Олена Білозерська.