Іспанці можуть стати лідерами за тривалістю життя у світі: У Economist розкрили подробиці

Видання The Economist проаналізувало, чому середня прогнозована тривалість життя в Іспанії (85,5 років має бути у 2050 році) довша, ніж у середньостатичного данця (83,5). Ці висновки перегукуються з ранішими висновками вчених, передають Патріоти України.

Інститут показників і оцінки здоров’я (IHME) при Вашингтонському університеті нещодавно спрогнозував очікувану тривалість життя за країнами до 2050 року.

«Очолюють список такі заможні країни, як Швейцарія та Сінгапур, а також лідери довголіття у Східній Азії, такі як Південна Корея та Японія. Проте, на диво, прогнози також сприяють відносно біднішим південноєвропейським країнам. Розрив між здоров’ям і багатством є найбільш помітним у цьому регіоні, кидаючи виклик загальноприйнятій думці про те, що багатші країни природним чином вирощують здоровіше населення», – йдеться у публікації.

Географічний кластер відносно бідніших країн також сприяє подовженню життя: Іспанія, Італія, Франція та Португалія. Три сусідні мікродержави, Сан-Марино, Мальта та Андорра, також входять до топ-20.

Найстарішою людиною є іспанка Марія Браньяс Морера (117 років), яка змінила в цій ролі француженку. Здоров'я та довге життя несподівано корелюють з ВВП на душу населення.

Багато хто вказує, що причина тут нібито «середземноморська дієта» – риба, цільне зерно, свіжі фрукти, овочі та оливкова олія. Однак критики зазначають, що дієти в Португалії та Греції сильно відрізняються. Крім того, дослідники виявили, що сучасні середземноморці не дотримуються своєї одноіменної дієти.

Площі в Іспанії переповнені людьми, які їдять смажену рибу та солону шинку, запиваючи їх пивом у години, які дехто може вважати непристойними. Іспанці п’ють значно більше та курять трохи більше, ніж у середньому по Європі.

Ден Бюттнер написав кілька книг про регіони довгожителів. Він зазначає: щоб зрозуміти, чому люди старіють, потрібно дивитися не на сьогоднішні звички, а на звички півстоліття тому.

«П’ятдесят років тому люди в цих регіонах споживали те, що можна було б назвати «селянською їжею», в якій переважали зернові, бобові та картопля. У дослідженні Сардинії згадується раціон, що включає так звану «їжу для голоду», як-от хліб із жолудів та сир, виготовлений із личинок комах. Навряд чи ви знайдете їх на сьогоднішніх обідніх столах, але так звана «культурна інерція» минулих харчових звичок все ще впливає на нинішні результати для здоров’я», – робить висновок Ден Бюттнер.

Окрім раціону, ще одним ключем до довголіття є рух. Згідно з дослідженням 2017 року, іспанці лідирують у Західній Європі за середньою кількістю кроків на день – із 5936 кроками. Італія, Франція та Португалія менш вражають. Густонаселені міські райони, на відміну від розлогих передмість, сприяють ходьбі. Такі країни, як Італія та Франція, також виграють від цього.

Регіони Іспанії сприяють прогулянкам, об’єднуючи необхідну інфраструктуру у межах 15 хвилин ходьби для більшості мешканців. Цей повсякденний рух призводить до зниження рівня ожиріння та зниження смертності від захворювань, пов’язаних із ожирінням.

Соціальна взаємодія відіграє колосальну роль. Міста будують навколо площ, де сидять, їдять, п’ють і розмовляють друзі, родина та колеги. Це виявляється корисним, навіть якщо людина потягує вермут і їсть чипси опівдні.

Численні дослідження показують, що соціальні контакти мають вирішальне значення для фізичного та психологічного благополуччя. За нещодавнім опитуванням Gallup і Meta, 76% іспанців кажуть, що відчувають «велику» або «досить сильну» підтримку з боку своєї спільноти, що свідчить про міцну соціальну структуру, яка сприяє їхньому добробуту.

Родинні зв'язки також залишаються міцними, часто внаслідок економічних проблем, через які молоді важко покинути батьківські домівки. Такий спосіб життя між поколіннями сприяє тісним стосункам, забезпечуючи емоційну та фізичну підтримку, що має вирішальне значення для довголіття.

Як пише видання, хоча іспанці можуть бути незадоволені роботою, як показує опитування Gallup, назвавши Іспанію «найгіршим місцем для роботи», вони мають високі показники соціальної підтримки та родинних зв’язків.

Ця соціальна згуртованість також поширюється на людей похилого віку. Люди похилого віку часто залишаються інтегрованими в родини, на відміну від країн, де люди похилого віку можуть жити в будинках престарілих, чи далеко від родини. Регулярне спілкування з родиною та друзями забезпечує систему підтримки, яка допомагає пом’якшити стреси та самотність, які часто виникають із старінням.

Оскільки світ бореться зі старінням населення, країни можуть почерпнути цінні уроки від Іспанії, Італії, Португалії та Франції. Міське планування, яке заохочує ходьбу, соціальні простори, які сприяють взаємодії громади, і міцні сімейні зв’язки – усе це сприяє здоровішому та тривалому життю, робить виснокThe Economist.