Із затримкою у 90 секунд: Діти в утробі повторюють позіхання своїх матерів

Позіхання є надзвичайно заразним. Коли ми бачимо, як хтось позіхає, то інстинктивно робимо те саме. Це явище часто пов'язують із дзеркальною роботою мозку, коли ми автоматично підлаштовуємося та відтворюємо емоції чи дії людей навколо нас, передають Патріоти України.

Але результати нещодавнього дослідження, опублікованого у журналі Current Biology, свідчать: ця схильність до наслідування закладається в нас ще до народження, пише Medical Xpress.

Вчені вже давно виявили, що дитина в утробі може позіхати. Але у своїй новій роботі науковці хотіли з'ясувати, чи здатні вони "підхоплювати" позіхання від матерів. Для цього залучили 38 жінок на терміні від 28 до 32 тижнів із нормальним перебігом вагітності.

Кожна з них у тихій кімнаті переглядала три відео:

• де люди позіхають;
• рухають ротом;
• мають статичне (тобто нерухоме) обличчям.

Дослідники записували міміку вагінтих, тоді як апарат УЗД у реальному часі фіксував зображення облич їхніх дітей, зокрема губ і носів. Порівнюючи два записи, вчені помітили, що плоди частіше починали позіхати після мами – це відбувалося із затримкою приблизно 90 секунд.

Троє експертів, які не знали, яке саме відео дивилася мати, переглянули зібрані записи та підтвердили результати. Вони також застосували інструмент штучного інтелекту DeepLabCut для точного відстеження ледь помітних рухів губ і носа, а потім навчили нейромережу визначати, чи відображає позіхання матері модель рухів плода.

За висновками науковців, позіхання дітей значно посилювалося лише тоді, коли позіхала мати, а не тоді, коли вона просто відкривала і закривала рот або мала нерухоме обличчя. Це явище вони назвали пренатальним поведінковим зараженням.

Ці результати свідчать про те, що позіхання плода може бути частиною раннього зв'язку з матір'ю. Вчені кажуть: треба провести й інші дослідження, щоб з'ясувати, наскільки глибоким є цей поведінковий зв'язок і чи має він довготривалі наслідки для розвитку дитини.