Хіти тижня. Довоювалися: Вперше з часів Дебальцівської трагедії втрати ЗСУ у війні на Донбасі перевищили втрати бойовиків

"Таким чином стала реальністю ситуація, яка ще донедавна здавалася фантастичною – на шостому році війни за одиницю часу втрати України у війні на Донбасі перевищили втрати терористів. Востаннє подібна тенденція спостерігалась в січні-лютому 2015 року, під час боїв за Дебальцеве. Але тоді йшла гаряча фаза війни, і мало місце повноцінне збройне зіткнення української та російської армій. Зараз же війна на Донбасі перебуває у стані перманентного "режиму тиші". Як так сталося?

Перше, що приходить в голову в контексті цієї проблеми – що бійцям ЗСУ заборонили відкривати вогонь у відповідь на обстріли бойовиків. Раніше ми писали, що 5 червня на переговорах у Мінську голова української делегації у Тристоронній контрактній групі Леонід Кучма висловив пропозицію не відкривати вогонь у відповідь на обстріли ворога, і деякий час подібна заборона навіть негласно діяла на передовій, допоки це не призвело до трагедії і не викликало великий суспільний резонанс.

Після того випадку президент Володимир Зеленський заявив, що Збройні сили України все ж таки відповідатимуть жорстко на обстріли у районі проведення Операції Об'єднаних сил, опосередковано визнавши що до цього вони такої можливості не мали.

Але це було у червні. Що стосується жовтня, то наші джерела в командній ланці ООС стверджують, що письмової заборони немає, але останнім часом дуже багато командирів на місцях приймають рішення не відкривати вогонь у відповідь, тому що потім командиру доводиться виконувати купу паперової роботи, включно з письмовим обґрунтуванням причини відкриття вогню і витраченим боєкомплектом. Дехто з них іронічно називає сучасні Збройні сили України абревіатурою УПА (Українська паперова армія) і з ностальгією згадує 2014 рік, коли з цим все було набагато простіше. Себто, командирів на місцях загнали в такі умови, що відкривати вогонь у відповідь виходить собі дорожче.

Також наші джерела повідомляють, що зі зміною верховного головнокомандувача змінився й підхід до фіксації втрат. Якщо за часів Порошенка завищувались втрати бойовиків (хто слідкував за щоденними зведеннями прес-центру штабу ООС, той мав звернути увагу на абзац "За даними розвідки, втрати бойовиків за останню добу склали…", який зник зі зведень невдовзі після зміни влади в країні), то при Зеленському навпаки – намагаються занижувати втрати українських бійців.

До речі, на цьому прес-центр ООС не раз ловили волонтери. Наприклад, в ніч на 7 червня бойовики "Л-ДНР" атакували підрозділи ООС у районі населеного пункту Новолуганське із застосуванням артилерії. За офіційною інформацією, внаслідок прямого влучання у бліндаж керованого артилерійського снаряду 122-мм загинули двоє військовослужбовців, ще вісім – зазнали поранень різного ступеня важкості. У той же час волонтери наполягали, що реальні втрати більші за офіційні. Зокрема, фонд "Повернись живим" заявив, що четверо військових загинули і десятеро отримали поранення. Тобто, було викрито спробу занизити втрати вдвічі.

Така "схема" з горем пополам працювала з червня по вересень, однак у жовтні навіть вона дала збій. За нашими даними, 20 жовтня про це доповіли верховному головнокомандувачу, тому, очевидно, будуть вжиті певні заходи для того, щоб до кінця місяця виправити ситуацію і показати в цифрах "перемогу", а не "зраду" (хоча, враховуючи останні тенденції, у Зеленського можуть спробувати змінити сприйняття цієї інформації, заявивши, що більше втрат з нашого боку – це не "зрада", а "перемога", тому що це демонструє дотримання "режиму тиші" українською армією і недотримання його бойовиками).

Як би там не було, а така тенденція (коли наші втрати більші, за втрати бойовиків) сама по собі є явищем негативним, тому що підриває моральний дух українських військовослужбовців. А цей моральний дух останнім часом і без того є не надто високим. За інформацією наших джерел в ЗСУ, в армії станом на сьогодні практично відсутній елемент патріотичного виховання, внаслідок чого армія поступово перетворюється на співтовариство заробітчан.

Так недовго відкотитись до стану березня 2014 року, коли кадрові військові відмовлялись виконувати бойові накази і прямим текстом заявляли, що вони йшли в армію служити, а не воювати. А якщо додати до цього ще й хронічне недоукомплектування військових частин особовим складом, то стає зовсім сумно".