Хіти тижня. Хвороба не була наслідком поранення: Нейрофізіолог розсекретив дані про діагноз та останні дні життя Леніна

Через 98 років після смерті Володимира Леніна нейрофізіологу Валерію Новосьолову вдалося отримати доступ до документів щодо його лікування і смерті. Він вивчив 410 аркушів "Щоденника лікарів Ульянова" і дізнався, хто і як лікував вождя пролетаріату, наскільки ефективно це було і чому в довідці про смерть зазначена недуга, що ніколи не існувала. Про це повідомляє "Эхо Москвы", передають Патріоти України.

Офіційно вважається, що Ленін помер через хворобу, викликану сильною перевантаженістю та наслідками замаху на нього 30 серпня 1918 року. Але нейрофізіолог Валерій Новосьолов після вивчення щоденника хвороби вождя заявляє, що той помер від нейросифілісу. Він розповів, що, згідно з записами, у Леніна відмічалася дивна поведінка більше, ніж за півтора роки до смерті.

Цитата із щоденника: “30 травня 1922 року. Пацієнт не може сказати жодної фрази, йому не вистачає слів, постійно позіхає. Хотів йти вмитися у вбиральню, не знає, як користуватися зубною щіткою – спочатку взяв щітку щетиною до рук і з подивом дивився на неї. Коли сестра взяла щітку, занурила в порошок і піднесла руку до рота, тоді почав чистити зуби як слід”.

При цьому менше ніж за тиждень до смерті Ілліч був у лісі. Про це є відповідний запис від 16 січня 1924: "Пацієнт провів день у лісі на полюванні" .

Проте, вже 20 січня йому було погано: “Володимир Ілліч, на думку Надії Костянтинівни, погано бачить… Сидів балконі до 12:00… М.С. Попов доповів о 15:00, що обличчя пацієнта посиніло, був напад” .

В останньому записі, в день смерті Володимира Леніна, 21 січня 1924 говориться про те, що він практично весь день спав, був спокійний, дихання було нерівномірним і уривчастим, спостерігалася блювота. “Раптовий приплив до голови до багряного забарвлення обличчя, раптова зупинка дихання о 18:50. Голова відкинулася назад, обличчя стало блідим. Негайне штучне дихання та олеум камфорі 2,0. Штучне дихання, яке тривало 30 хвилин, було безрезультатним. Така гіперемія тривала 1 хв і змінилася мертвою блідістю. Смерть зафіксовано 18:50 професорами Ферстером, Осиповим та Єлістратовим” , - написано у щоденнику.

Автор дослідження зазначає, що, згідно з записами, лікували пацієнта лише від нейросифілісу, на що вказують призначення ліків у межах певних схем та дозувань. Проте це слово не звучить ніде. Правильність лікування підтверджували також і європейські лікарі, які оглядали Леніна навесні 1923 року. Ніякого іншого лікування у Леніна не було, як і суперечок та сумнівів у лікарів.

Нейрофізіолог Валерій Новосьолов упевнений, що хвороба Леніна точно не була наслідком поранення. “Світові війни принесли лікарям величезну кількість подібних поранень, але жодне не супроводжувалося таким незвичайним перебігом, коли вражалися окремі гілочки судин мозку. Була очевидна клінічна картина саме нейросифілісу, від якого зазвичай за два роки помирало 90 відсотків пацієнтів” , - зазначає він.

Після смерті Володимира Леніна його тіло розтинали в садибі "Гірки", при цьому вона зовсім не була пристосована для проведення операції. Процедура була засекреченою.

Через деякий час переговорів із вищим партійним керівництвом вдалося домогтися компромісу щодо висновку про смерть. Так, у документі все було написано російською мовою, крім одного терміна: "склероз від зносу" - ці слова написали німецькою. Але такого діагнозу не існувало, і лікарі це чудово знали.

Вчений зазначає, що захворювання могло позначитися на психіці Леніна. “Саме хвороба пояснює появу таких якостей, як безкомпромісність, жорсткість, здатність взяти в руки палицю (з А.А.Богдановим він хотів навіть на Капрі битися на палицях). У пацієнтів із нейросифілісом спостерігається жорсткість поведінки: нормальний чоловік раптово стає деспотом…”, - резюмував Валерій Новосьолов.