18 липня 1995 року в Києві відбувся похорон патріарха Української православної церкви Київського патріархату Володимира (Василя Романюка). Подія запам'яталася українцям масовим протистоянням церкви та громадськості з одного боку, та держави (що вперше від повалення СРСР вдалась до кривавих репресій) - з іншого, зазначають Патріоти України.
Патріарх помер раптово. 14 липня під час прогулянки у київському Ботанічному саду йому стало зле. Лікарі діагностували інфаркт. У провідника УПЦ-КП він став четвертим....
Похорон назначили на 18 липня після жалобної служби у Володимирському соборі. Але з місцем поховання виникла проблема. За статусом Київських митрополитів традиційно ховали на території Софії Київської або Києво-Печерської Лаври. Однак уряд заборонив це робити. Відмову мотивували вимогами санітарно-гігієнічних правил та статусом Софії як історичної пам'ятки світової культури, що з 1990 року перебувала під охороною ЮНЕСКО.
"Уранці 18 липня до Володимирського собору прибув тодішній міністр МВС Юрій Кравченко (призначений 3 липня того ж року.-ПУ) у супроводі телекамер. Погрожуючи можливим протистоянням між церквою і державою, спробував змусити дати письмову згоду на поховання патріарха на Байковому кладовищі. Я застеріг, що духовенство і віруючі налаштовані нести труну до собору святої Софії, де патріарха Володимира висвятили і проходили його останні служби", - згадував Філарет
"Лицарі київського ОМОНу ґумовими палицями б'ють старших людей, священиків, що моляться. Ногами ламають ребра, кованими черевиками б'ють в обличчя лежачих юнаків з пов'язками Української національної самооборони. Мордовороти в броні та камуфляжі порвали національний прапор України", - писав київський публіцист Георгій Бурсов.
Після побиття багатьох людей доправили до райвідділку міліції, де двоє загинули від отриманих травм. Прокуратура Києва порушила кримінальне провадження. Слідство дійшло висновку про відсутність у діях беркутівців складу злочину. У травні 1996-го справу закрили.
Тодішній президент України Леонід Кучма заявив, що не знав про побиття людей та переклав усю відповідальність на прем'єр-міністра Євгена Марчука. Той заперечив свою причетність. А міністр новоспечений внутрішніх справ Юрій Кравченко, котрий "проявив себе" отримав підвищення і нагороди з рук президента Кучми, ставши опорою його режиму до свого ганебного кінця.
Майже рік після поховання патріарха Володимира добровольці щоночі охороняли його могилу під Софійською брамою. Вдень її відвідували священики і миряни.
Василь Романюк почав служити 1964-го в церквах Прикарпаття. Через 6 років виступив на захист дисидента Валентина Мороза і йому заборонили правити. Потім дали 7 років таборів. 1990-го возвели у сан архімандрита з іменем Володимир, отримав титул єпископа Ужгородського і Виноградівського Української автокефальної православної церкви. Став одним із фундаторів Української православної церкви Київського патріархату. 1993 року очолив її.