Хіти тижня. "Усім потрібна безвідмовна вчителька!": Допис українського педагога вразив мережу

Вчителька вважає, що батькам потрібна "правильна вчителька, точна і безвідмовна, як бритва, якої вистачає рівно на 9 місяців".

У мережі популярність набрав пост української вчительки з англійської мови Надії Азарової про емоційне вигорання та про те, як батьки вимагають всього від педагогів.

Як наголосила вона на Facebook-сторінці, все життя вчителя крутиться навколо правильних відповідей, повідомляють Патріоти України. Продовжимо словами автора.

Все життя вчителя крутиться навколо правильних відповідей. Буквально. І я не тільки про учнів. Ти усвідомлюєш це в перший же рік практики. Правильні відповіді - твоє все. Сучасному вчителю їх краще завчити і довести до автоматизму. На запитання: "Як Ви справляєтесь з ними?" потрібно відповідати: "Головне - зуміти зацікавити". Якщо запитають: "Як витримуєте цей галас?", просто знизуйте плечима і посміхайтесь. Коли мама неконтрольованої дитини запитує про її успіхи, почніть з хорошого і завершіть фразою: "Ми над цим працюємо." Це єдиний вихід. Швидше за все будь-який Ваш конструктив буде безсилим проти авторитетного вироку: "Ви просто не вмієте зацікавити". Набагато ергономічніше одразу визнати всю свою "провину" і пообіцяти виправитись, ніж намагатись щось донести. Відколи в батьків з'явились групи у вайбері Ви безсилі. Єдине, що Ви можете - вивчити правильні відповіді. Всім потрібна правильна вчителька, точна і безвідмовна, як бритва, якої вистачає рівно на 9 місяців. Ти відчуваєш це щохвилини, бо знаходишся під прицілом завжди: в школі, в магазині, в Інстаграмі. Тобі періодично потрібен психолог, але навіть не думай у цьому зізнатись. Грошей на нього все одно нема, то вже хоч не озвучуй, аби не слухати поради тих, хто не пробував, але точно знає, що :"діти завше відчувають твоє ставлення і люблять вчителя, який любить їх і треба лиш не лінуватись, а зацікавлювати... " Ти нікому нічого не поясниш, змирись. Просто з часом вивчиш правильні відповіді, навчишся менше озвучувати і подумки почнеш комплексувати, порівнюючи реальність з такими ж правильними відповідями інших таких же, як і ти. Або зачерствієш, як загублений під диваном окраєць хліба. То неправильно, але то рятує від інфаркту в 33...
Але, якщо колись ти втомишся бути "правильною" і наважишся бути звичайною людиною зі слабкостями і чесними відповідями, то ось тобі я. Можеш послухати мої відповіді.
Я вчителька англійської. Щодня я навчаю дітей і дорослих. Завжди є відсоток дітей, які радіють тому, що я захворіла і не прийшла. Частина ненавидить мене просто тому, що я вчителька і на уроці не можна дограти улюблену гру на айфоні. Є діти, які перешіптуються про мій дешевий смартфон. Я все чую. Є ті, хто просто хоче моєї уваги і через те перетворює уроки на біг з перешкодами для улюбленої вчительки. Я все розумію, але моєї уваги завжди буде недостатньо. Бо дитина неймовірно самотня і не хоче ні з ким мене ділити, а я втиснута в програму і план уроку. Тому налагодити з дитиною контакт - мало. Вона буде ревнувати до всіх, кому потисну руку. Одна така дитина може звести нанівець усі геніальні плани уроків. Вона не винна, я теж, але відповідатиму я. Точно. Я пропущу тут абзац про всі звіти, списки і формальності, про те і говорити зайве. Я про головне. Є діти, яких взагалі нічого не цікавить. Їх дуже мало. Але я працювала з такими. Після довгих потуг і намагань мені доводилось визнавати поразку. То лишається на серці плямою невпевненості. Стирається роками. Ніхто не зрозуміє. Я вигораю. Часто. Я іноді передчасно здаюсь і лиш тоді дізнаюсь, що дитині мене страшенно бракує. То теж боляче. Дорогою на роботу я молюсь. За дітей, за себе. Бо мені не байдуже. Я досі мрію бути корисною там, де навчаю. Приходжу на роботу і знову роблю все, що можу, аби навчити і не нашкодити. Але все одно роблю помилки, картаю себе, переосмислюю, вибачаюсь за щось. Я боюсь мікробів. Але щодня я перемагаю себе, бо на роботі мій страх протипоказаний. Я дуже часто п'ю знеболююче, бо шум і натовп вичавлює мене, як губку. Але то лише мої проблеми. Діти не мусять бути тихими заради мене. Не вони мене обрали, а я їх. Мені періодично хочеться звільнитись і знайти "нормальну" роботу, де не потрібно завжди зацікавлювати і посміхатись. Такі варіанти завжди є. Іноді я аж завмираю від приниження, яке доводиться переживати від неадекватних людей, які навіть не здатні усвідомити свою неправоту. Але попри все, я теж, так само, як і ти, не покидаю свою професію, бо, виплакавшись, згадую пари оченят, які мене чекають. Згадую обійми. Згадую тих, хто досі пише, аби подякувати. Перечитую повідомлення мам і розумію, що на іншому місці себе не бачу. Я раптом думаю, що треба спробувати ще раз, інакше. З тою думкою знову йду на роботу. Так по колу. І, мабуть, так буде завжди доки Бог дасть сил і здоров'я. Тим, хто щось робить мусить бути важко. Інакше м'язи не ростуть. А ще я вчусь давати менше "правильних" відповідей. То найважче. Але тоді і дитячі "неправильні" відповіді сприймаються інакше. Я могла б ще довго писати... Але, якщо з прочитаного ти вже впізнала себе, то, мабуть, досить. Ти не одна. Десь далеко я теж шукаю вихід. Здаватись рано. І зверху це видно краще, ніж людям на землі

Хіти тижня. "А решту - кожен сам...": Екснардеп показав фото лікарні для заражених коронавірусом у Вінниці

понеділок, 6 квітень 2020, 12:00

Облуплені стіни, старенькі меблі, а на ліжку навіть матрасу немає... В мережі з'явилось обурливе фото із Вінницької інфекційної лікарні, куди госпіталізовуюють хворих коронавірусом. Про це повідомляє у Telegram екс-нардеп Ігор Мосійчук, передають Патрі...

Коли в Україні закінчиться карантин: У Зеленського озвучили цікавий прогноз

понеділок, 6 квітень 2020, 11:57

В Україні для стримування поширення коронавірусу до кінця квітня ввели жорсткий карантин, однак він, ймовірно, триватиме довше. Своїм прогнозом щодо термінів карантину поділився лідер партії "Слуга народу" і перший заступник голови фракції СН в парламе...