Хіти тижня. "И вот, с вырванным с боем чемоданом, стою и реву. Потому что действительно дура": Російську телережисерку не пустили в Україну

Російському режисерові Світлані Резвушкіній відмовили у в'їзді на територію України. Про це жінка емоційно поскаржилась у Facebook, зазначають Патріоти України.

За словами росіянки, вона летіла з Парижа до Києва, щоб далі відправитися в Дніпропетровськ - на батьківщину своєї бабусі та мами. Там же мав відбутися показ на фестивалі науково-популярного фільму, який режисирувала Резвушкіна.

«Прилетела в Киев. Иду на транзитный рейс. Говорят – идите сначала на паспортный контроль. Иду. Показываю паспорт. Его не открывают, но сразу вызывают представителя пограничной службы. И меня ведут в спец-зону», - розповідає жінка.

Резвушкіну викликали на співбесіду, яке тривало, за її словами, дуже довго і при цьому її знімали «на камеру в упор».

«Похоже на допрос, так как все время задают одни и те же вопросы: вы когда были в Крыму, вы были в Луганске? Род занятий? Причина поездки? Спрашивает девушка в форме, молодая и холодная, как лед. Объясняю причину: мама, ее друг, старый, не смог приехать на похороны, просил меня приехать, вот его телефон», - продовжує затримана.

У підсумку російському режисерові вручили документ з відмовлою в перетині кордону України, оскільки співробітники Держприкордонслужби не побачили достатніх причин для її перебування на території країни. Також нев’їздній повідомили, що поговорили з другом матері, до якого вона їхала, і він розповів про статтю або навіть книгу, яку хоче писати Резвушкіна, про враження від поїздки.

Всіх, кому відмовили у в'їзді в Україну, депортують туди, звідки людина прибула. Тому Резвушкіну відправили в іншу зону і попросили очікувати, коли буде найближчий рейс до Парижа.

За її словами, це сталося через п'ять годин. У Парижі її зустріла поліція і відвезла у відділення, де зняли скан паспорта і відпустили.

«И вот я ночью, с вырванным с боем чемоданом, стою на перекрестке в Париже и реву. Потому что действительно дура, зачем-то решила лететь, никогда теперь туда не попаду, и маминого друга Владика не увижу, и вообще все плохо… Но тут к мне бежит моя французская подруга, утешает, ведет меня домой. И мы выпиваем украинской водки, которую я все же купила в аэропорту».