"Хочеться до нього": Захисниця Маріуполя, яка втратила коханого на "Азовсталі", розповіла їхню історію (відео)

Жінка-військова полку "Азов" Валерія, яка втратила чоловіка на металургійному комбінаті "Азовсталь" у заблокованому російськими окупантами Маріуполі, розповіла історію їхнього кохання. Вони заручилися на території заводу 5 травня, коли там тривали кровопролитні бої, а вже через три дні його не стало, передають Патріоти України.

Коли почалося повномасштабне вторгнення Росії в Україну, жінка, яка на той час уже мала третю групу інвалідності і була непридатна до військової служби в мирний час, вирішила залишитися в місті. Знаючи, що коханий уже перебуває на позиціях, вона зателефонувала до військомату і була мобілізована до "Азова". Пізніше обоє опинилися в оточенні.

"Він зі своїми побратимами, я – зі своїми. Але всі разом великою сталевою родиною на "Азовсталі"", – розповіла жінка. На території заводу вони бачилися дуже рідко, але одного разу Андрій прийшов і запропонував одружитися саме там. Валерія на той час обстригла волосся, оскільки в таких умовах не було води навіть пити, не те, щоб мити голову. Вона жартувала, що коли воно відросте, тоді і весілля буде – щоб зробити весільну зачіску.

Наступного разу він прийшов з обручками, зробленими з фольги і вона погодилася. Пара дуже хотіла одружитися саме 5 травня – у день народження полку "Азов". Фактично подали рапорт командиру і вирішили, що їхній статус змінився. Уже 7 травня Андрія не стало.

Жінка розповіла, що військові на "Азовсталі" перебувають цілими родинами і часто гинуть один за одним. "Дуже хочеться до нього", – сказала Валерія, якій досі не віриться у смерть коханого. Однак під час останньої розмови вона дала йому обіцянку вижити і вибратися звідти. Жінка закликала всю світову спільноту врятувати військових на "Азовсталі", де поранені перебувають у жахливих умовах: без рук і ніг, без знеболювальних та найпростіших антисептиків. Сама Валерія знає, що Андрія вже не побачить, однак мріє побачити щасливими своїх побратимів і усвідомила, що життя – це і є найвища цінність.