"Хотілось плюнути йому в лице": Уродженець Франківська дезертував із французької армії, щоб захищати Україну

Бойовий офіцер з нагородами дезертирував з Французького легіона, щоб захищати Україну. Івано-франківця Стаса Чечка повномасштабна війна застала в іноземній армії, тож не вагаючись, він кинув усе і приїхав додому. У боях на Луганщині був поранений і випадково зняв цей момент на телефон, повідомляють Патріоти України.

Французське громадянство та безхмарне майбутнє у нього були майже в кишені. Івано-франківець Стас Чечко реалізував свою мрію - служив у Французському легіоні. За майже 8 років в армії елітних бійців дослужився до офіцера. За участь у військових операціях отримав 6 нагород. 23 лютого все змінилося. Легіонери були на польових навчаннях, як раптом отримали наказ - негайно повертатися до казарм. “Це було навчання з танками. Десь 800 військових з різних частин було. В якийсь момент зупиняють всю "війну" і кажуть: всі повертаються в казарму, без якогось пояснення. Це було дивно, всі повязали це з “ковідом”, - розповідає Стас.

Зранку Стаса розбудив дзвінок з обстріляного Івано-Франківська з повідомленням про повномасштабну війну. Стас не вагався ані хвилини разом з товаришем, теж українцем, написав рапорт з проханням розірвати контракти - відповідь приголомшила. “Ми військовозобов'язані Франції і не маємо права воювати за іншу державу, навіть якщо це твоя батьківщина. Хотілось плюнути йому в лице. Чувак, що ти там читаєш?! Там бомблять мою країну, де я народився. А ти читаєш мені статут Франції?!”, - обурюється українець.

За дезертирство з Французського легіону загрожує до 5 років ув’язнення, каже Стас. Однак чоловіка це не зупинило, кинув усе і як турист таки дістався України. “Я би себе зненавидів, якщо би я так не зробив. Нехай пафосно, але це - моя батьківщина. Я - чоловік. Я маю захищати”, - переконаний він.

Перші кілька місяців Стас служив у полку спецпризначення Нацполіції, а потім перейшов до лав ЗСУ. Офіцер-легіонер став простим солдатом-кулеметником. Попри багаторічний досвід багато чому довелося вчитися заново. Особливо моторошно було, зізнається екслегіонер, коли вночі били вороні танки. “Стрьомно - ти чуєш виліт, рахуєш декілька секунд і думаєш, прилетить в тебе чи ні. Я намагався вирахувати цей танк. Ось ці моменти - ти розумієш, що ти не готувався. Професійна армія, вони мали би ці питання прорахувати вперед, бо думаю, у них ніколи не було такої війни з такою армією”, - каже Стас.

На передовій він часто знімав мотиваційні ролики і одного разу, йдучи у бій за електростанцію на Луганщині, теж увімкнув камеру телефона. За кілька хвилин в нього поцілив снайпер. “Подивився тільки через 2 доби, моторошно було. Перед тим, як подивитися, я прокручував собі у голові цей момент: скільки часу це відбувалося, біг, червона пляма на нозі, біжу, падаю, знову встаю, біжу. Оце прокручую і думаю: це було десь хвилина- хвилина 30. І потім я дивлюся це відео - від моменту пострілу до укриття - це 3 секунди”, - каже він.

Лікувався у Дніпрі та Івано-Франквівську, а нині - знову на фронт. Після перемоги Стас планує з армією зав'язати і хоч вірить, що французький уряд переслідувати не буде, вирішив залишитися вдома в будь-якому випадку. І саме тут, у державі за яку воював, будувати нове життя та сім'ю.