Хто знає, де в Одесі була вулиця імені Адольфа Гітлера? Два з гаком століття непересічної історії одної з головних магістралей Перлини біля моря

Центральна вулиця Одеси, відома сьогодні як Європейська (до 2024 - Катеринінська.-ПУ), за свою більш ніж двохсотлітню історію не раз змінювала не лише вигляд, а й назву — від Генуезької і далі. Кожен період залишив тут власний слід, перетворивши центральну вулицю Одеси-мами на живий архів міської пам’яті, де свій слід залишили мабуть всі, хто заслуговує, щоб його пам'ятали. Адже бути в Одесі і не опинитись тут - те саме що не заглянути на Дерибасівську, Приморський бульвар, відвідати Привоз і не побачити хоч з відстані Морський вокзал, зазначають Патріоти України.

Перші згадки про вулицю датуються 1804 роком. Як і передбачалося генеральним планом проклали через історичне серце Одеси — від колишньої Катерининської площі у напрямку Новощепного ряду, неподалік легендарного ринку «Привоз».

Як змінювалася назва вулиці

Спочатку вулицю наіменували Генуезькою. У 1820 році вона отримала назву Катерининська. Історики досі дискутують, що стало джерелом для топоніма: ім’я імператриці Катерини II, чи запланована, але так і не збудована церква Святої Катерини.

У перші роки радянського влади вулицю присвятили вождю світового пролетаріату та батьку наукового комунізму Карлу Марксу.

Однак найбільш екзотичним для місцевої поліетнічної і гострої на язик спільноти, котра проти всякої авторитарної влади тримала дулю в кишені, стало наступне перейменування. Після відступу радянських військ 1941 року Одеса стала частиною губернаторства Трансністрія, куди окупанти відвели землі між Дністром та Південним Бугом, і де орудувала румунська адміністрація.

Вдячний режим Антонеску вирішив потрафити німецькому фюреру, назвавши на честь свого господаря головну магістраль головного міста румунської зони окупації Однак коли навесні 1944 року переможні радянські війська знов вступили до Одеси ім'я Адольфа Гітлера з карти міста та написів на фасадах будинків зникла так само стрімко, як і портрети та бюсти фюрера всюди, де могли дотягнутися радянські солдати. Назву Карла Маркса повернули, а з 1991 року вулиця знову офіційно стала Катерининською.

З початком великої російсько-української війни, відколи Одеса потерпає від люті російської агресії, місцева влада провела рішучий наступ на залишки колоніальної спадщини. 9 травня 2024 року Катерининську вулицю та площу офіційно перейменували на Європейські.

Дорога до порту і центр міського життя

Як відомо історичний центр Одеси вибудуваний по єдиному генеральному плану, де нинішній Європейській вулиці Франц де Волан та Йосип де Рибас ще і 1790-ті намітили роль центральної осі міста. Тому від самого початку ця проїздна смуга слугувала головною магістраллю, що зв'язувала три основні базари, а від 1865 року й залізничний вокзал з морським портом. Щодня цим трактом рухалися вози, карети та екіпажі. До 1870 року вулиця залишалася невимощеною, тож у дощову чи зимову погоду пересування перетворювалося на справжнє випробування.

Природньо, що центральні магістраль стала провідним осередком різного роду ділової активності, в також концентрації гулялої публіки. Тут працювали ресторани й закусочні, квітковий ринок, крамниці та міняльні лавки. На колишній Катерининській можна було знайти лікарів, перукарів, модисток, ювелірів і масажистів — фактично весь спектр міських послуг того часу.

Осередок культури та інтелекту

Вулиця відігравала непересічну роль у культурному житті Одеси. Саме тут розташовувався Рішельєвський ліцей, у якому викладав Дмитро Менделєєв. Заклад відвідував і Олександр Пушкін, а у внутрішньому дворі одного з будинків певний час мешкав польський поет Адам Міцкевич.

Храми різних конфесій

Катерининська вирізнялася релігійним розмаїттям. Тут стояли храми кількох конфесій:
— Вірмено-Григоріанська церква, зведена у 1840 році (зруйнована під час війни);
— синагога, відкрита у 1887 році;
— римо-католицький собор Успіння Діви Марії, побудований у 1853 році, де похований граф Ланжерон;
— Грецька Троїцька церква (нині Свято-Троїцький собор), зведена у 1808 році. У ній був похований Вселенський Патріарх Григорій V, якого згодом перепоховали в Афінах.

Будинки, що пережили епохи

Один із знакових будинків — №52 — з’явився у 1848 році. У різні роки тут діяли банки, фабрики, торговельні заклади та готелі. Після революційних подій і війни будівля змінювала призначення не раз, а нині в ній працює готель Hotel 52.

У минулому на вулиці також функціонували готелі з гучними назвами — «Англія», «Америка», «Венеція». З приходом радянської влади багато приватних закладів закрили, а храми й фабрики перетворили на державні установи. Після війни життя поступово повернулося: відкривалися кафе, магазини, кінотеатр і майстерні.

І в наші непрості часи Європейська вулиця продовжує пульсувати як головна артерія старої і завжди молодої Одеси, своєю новою назвою спрямовуючи хід ніг, колеса та думок одеситів до вільного світу та загальноєвропейського дому.