"Коли поранили, болю взагалі не відчував... А потім біль був пекельний!" - боєць ЗСУ

Зараз Сергій - штаб-сержант. Він переймається проблемами підрозділу та робить все можливе, щоб сержантський корпус розвивався, а самі сержанти усвідомлювали свою роль, передають Патріоти України.

"Сержант, вважаю, одна з головних ролей, оскільки саме він відповідає за особовий склад та виконання поставленої бойової задачі, – каже Сергій. – І це завжди має бути виконано у кращому вигляді, нічого не виключаючи, та у вказані терміни. Це особиста зона відповідальності – від командира відділення до старшини батальйону. Сержантська ланка за це відповідає. І завжди тримати свій особовий склад на контролі, адже за це сержант відповідає головою.

У порівнянні з довоєнними роками можна сказати наступне: був тільки офіцер "ясне сонечко", і з думкою сержанта рідко хто рахувався. На превеликий жаль, таке воно було. Зараз командири дослуховуються до сержантського корпусу. Командири чують, слухають та радяться, що дійсно важливо. Раніше такого не помічав.

Про перспективи сержантського корпусу

Ми рухаємося у правильному напрямку, бо якщо службу в ЗСУ порівнювати з якоюсь цивільною спеціальністю – там просто так гроші ніхто не платить. Особа, яка знаходиться на певній посаді, виконує свою функцію. Якщо цю функцію не виконує, то ця посада і ця людина нікому не потрібні. Сержант має керувати відділенням, взводом, ротою. Він це має робити. І це є досить відповідальна робота – як у бойовій обстановці, так і під час перебування у ППД (пункт постійної дислокації – Прим. 24). Командири відділення у мирний та воєнний час відповідають за успішне виконання поставленої бойової задачі – крапка.

Про поранення

Коли мене поранили здивувався, що я болю взагалі не відчував. Був при тямі, пам'яті, міг керувати своїм особовим складом, надавати вказівки, а болю взагалі не відчував протягом 15 хвилин, доки не погрузили у хаммер і не почали по розбитій дорозі спускатися. Ось тоді біль був пекельним. Не пам'ятаю, щоб у мене в житті таке колись було...

Першу медичну допомогу надавали у Волновасі, потім у Маріуполі, потім у Дніпрі. Пару днів пробув у реанімації, а решта лікування пройшла в Одесі. До лікарів тільки щира подяка, тому що все пройшло професійно.

Повернутися на службу було моїм бажанням, але у висновку ВЛК (Військово-лікарська комісія) признала мене непридатним до несення військової служби зі зняттям з військового обліку. На щастя, в моєму батальйоні є така посада, як штаб-сержант, командири поклопотали перед вищим командуванням, щоб поставити на цю посаду мене і залишити у ЗСУ.

Головне для сержанта

У сержантському кодексі написано: "слідуй за мною, роби як я". Потрібно бути зразком для свого особового складу.