
У радянські часи деякі породи собак ставали справжніми кумирами після появи на телеекранах. Про таких улюбленців мріяли діти й дорослі, а охочим придбати породисте цуценя іноді доводилося довго чекати своєї черги, передають Патріоти України.
Сьогодні ці собаки вже не настільки поширені, хоча й досі привертають увагу своєю зовнішністю та характером. Серед причин — потреба в ретельному догляді, значні витрати на утримання та зміна уподобань власників.
OBOZ.UA згадує п’ять порід, які мали особливу популярність у радянську добу.
Довгошерсті коллі стали надзвичайно популярними після показу фільмів і серіалів про Лессі. Глядачів підкорили їхня ефектна зовнішність, кмітливість і відданість господарям.
Однак розкішна шерсть потребує регулярного розчісування та догляду. Саме тому коллі можуть бути не найзручнішим вибором для людей, які не мають достатньо часу на догляд за твариною.
Після Другої світової війни сенбернари стали помітнішими серед домашніх собак у СРСР. Їх цінували за спокійну вдачу, терплячість і доброзичливість.
Нову хвилю популярності порода пережила після виходу комедії «Бетховен» у 1992 році. Проте великі розміри сенбернарів означають значні витрати на харчування та догляд, а для комфортного життя їм потрібен достатній простір.
У 1979 році на екрани вийшов фільм «Пригоди Електроніка», в якому з’явився ердельтер’єр на прізвисько Рижик. Після цього багато дітей мріяли про такого собаку.
Порода вирізняється кмітливістю, активністю та характерною жорсткою шерстю. Водночас ердельтер’єр потребує послідовного виховання, фізичних навантажень і регулярного догляду за шерстю.
Інтерес до німецьких догів підігрівали екранізації історій про Шерлока Холмса, зокрема «Собака Баскервілів». Статні та величні собаки привертали увагу й асоціювалися з силою та шляхетністю.
Однак утримання такого велетня обходиться недешево. Німецькому догу потрібні належні умови, повноцінне харчування та ветеринарний нагляд. Крім того, порода має схильність до певних серйозних захворювань, а тривалість життя зазвичай менша, ніж у багатьох собак середнього розміру.
Афганські хорти привертали увагу завдяки стрункій статурі, витонченій поставі та довгій шовковистій шерсті. До СРСР вони, зокрема, потрапляли завдяки військовим, які поверталися з Афганістану.
Проте ефектна зовнішність вимагає чимало зусиль: шерсть потрібно ретельно доглядати, а незалежний характер собаки потребує терпіння під час виховання. Афганський хорт також має сильний мисливський інстинкт, тому важливо забезпечувати йому відповідні фізичні навантаження.
Утримання собаки залежить не лише від її зовнішності, а й від способу життя господаря. Довгошерсті породи потребують регулярного догляду, а великі тварини — більше простору, їжі та витрат на ветеринарні послуги.
Водночас говорити, що ці собаки повністю зникли або стали рідкістю всюди, не варто: їх і сьогодні заводять любителі відповідних порід. Проте колишній ажіотаж навколо них справді змінився, а вибір домашніх улюбленців став значно різноманітнішим.
У Сполучених Штатах зафіксували різке зростання кількості виявлень рідкісного грибка Cladophialophora bantiana. Він може спричиняти тяжкі інфекції центральної нервової системи, зокрема утворення абсцесів у головному мозку. За даними дослідження америка...
Сім’ї з низькими доходами можуть оформити базову соціальну допомогу – через "Дію". Вона дозволяє об’єднати кілька окремих видів державної підтримки в одну виплату. При цьому розмір такої виплати не є фіксованим: суму розраховують індивідуально залежно ...