"Копати до води довелося не менше трьох метрів": Боєць ЗСУ, який 471 день безперервно пробув на позиції, розповів, як вдалося вижити

Військовослужбовець 30-ї окремої механізованої бригади Збройних сил України Сергій Тищенко, який провів 471 день безперервно на одній бойовій позиції на Донеччині, розповів про реалії окопної війни. Сергій на псевдо Вітер зізнався, що сам не знає, як вони із побратимами змогли витримати так довго жити буквально в землі, передають Патріоти України.

За словами військового, спочатку на їхній позиції була можливість вентиляції, однак потім, через російські обстріли вхід та єдине вікно довелося закладати мішками. «Уже після першого штурму ми зрозуміли, що потрібно закриватися, закладатися мішками. Вийти вже так швидко не можна було. Наприклад, якщо там миттєво треба вийти, бо штурм іде, так не виходило. Займало деякий час, поки ми ці мішки розберемо. Якщо ми не забарикадуємо вихід мішками, FPV-шки нам його просто рознесуть і залетять прямо до нас. Тобто це була якась безпека і необхідність мішками закладатися», – каже Сергій.

Він розповідає, що військовим на позиції не вистачало води. Виходити за нею можливості не було, а коли скидали з дронів – вона розбивалася. Тоді бійці вирішили викопати криницю всередині окопа. До цього доводилося пити воду з річки:

«Трохи скидали. Деякий час було таке, що ходили на інші позиції, там з річки набирали воду. Таким чином. Тобто з річки набрали, і ту воду пили. У нас були фільтри, скидали фільтри, через які можна було фільтрувати. Пили. Ніяких особливих ускладнень не було. Хоча сам п’єш і думаєш, оце почнеться. Коли ні. Тобто деякий час по воду ходили туди. Потім знову ж таки припинилася така можливість. Так, щоб зовсім без води – не сиділи. Але те, що в дуже малих кількостях – день-два буквально було».

Сергій каже, щоб дістатися води, довелося копати не менше трьох метрів. «Справа тому, що був настирний той, хто копав. Це в нас був побратим, позивний Балу. Він взявся копати. Відповідно, всі займалися. Він безпосередньо копав саму криницю. Він вперся і копав до останнього. Я не вірив. Звичайно, як з’явилася вода, вперше ніхто її не фільтрував. Вона така, як каламутна була, так і попили… Ну так, радості трошки було», – розповідає військовий.