Коронавірус в Україні: Історії лікарів, які загинули від COVID-19 (фото)

Вони рятували пацієнтів від коронавірусу та приймали інших хворих, ризикуючи своїм життям. А тепер їхні родини не завжди можуть навіть отримати компенсацію – довести, що лікар заразився на робочому місці, часом украй важко. До того ж навіть із симптомами коронавірусу ПЛР-тест може показати негативний результат. Журналісти пригадали історії лікарів, які померли від COVID-19, передають Патріоти України з посиланням на Громадське.

Іван Венжинович – 51-річний лікар-терапевт із Почаєва. Помер 30 вересня від тромбоемболії легеневої артерії. За декілька днів до смерті його госпіталізували з двобічною пневмонією. Тест на коронавірус виявився негативним.

Венжинович понад 25 років працював у Почаївській районній лікарні. Це його фото розміщено на білбордах по всій Україні з підписом «Дякуємо за життя».

«Він був одним з найпопулярніших лікарів у нашому осередку, пацієнти його поважали. Можна спитати будь-кого в Почаєві, і всі його знатимуть», — говорить дружина Івана, Ірина Венжинович. Вона працює завідувачкою лабораторії в Почаївській районній лікарні. У сім'ї двоє дітей — 13-річна донька та 20-річний син.

Від початку епідемії в Україні Іван почав приймати хворих на коронавірус. За словами Ірини, всі пацієнти з COVID-19, які лікувалися в нього, одужали — Іван цим дуже пишався. «У нього була пацієнтка, жінка похилого віку. Вона була дуже важкою, аналізи погані. Лікарі казали, що вона три тижні помирала, але зрештою додому пішла на своїх двох. Він її вилікував», — розповідає Ірина.

Коли лікар захворів, то сам призначив собі лікування.

«Маніпуляції, які були необхідні, виконувала я. Потім його стан різко погіршився, ми одразу поклали його в лікарню. Це страшна хвороба, яка мутує постійно, її важко спрогнозувати», — пояснює Ірина.

Головний лікар Богдан Кучер каже, що смерть настала раптово, ніхто з колег не думав, що так станеться. Для лікарні це була важка втрата. «На нього можна було завжди покластися, він ніколи не підводив. Він мав звичку говорити у вічі те, що думає», — каже Богдан Кучер.

Якщо медик заразився коронавірусом на роботі і помер, його родина може отримати компенсацію — 1 мільйон 576 тисяч гривень. Якщо ж медик помер через інфікування не на робочому місці, родина має отримати одноразову виплату — 219 тисяч гривень.

Дружина Івана розповідає: ПЛР-тест Івана показав негативний результат попри всі симптоми коронавірусу. Це означає, що родина може взагалі не отримати компенсацію. Зараз, за словами Ірини, досі відбуваються засідання слідчої комісії, однак що буде далі — поки не відомо. «Я думаю, що він заразився на роботі, більше він нікуди не ходив. Пів року він працював з важкохворими на ковід. Смішно вважати, що лікар, який з березня працював лише з ковідними пацієнтами, заразився коронавірусом, коли пішов по хліб», — каже Ірина.

Олег Гайда працював завідувачем хірургічного відділення Другої поліклініки Черкас. Загальний стаж роботи — 28 років. 30 червня у віці 52 років Олег помер від коронавірусу. Супутніх захворювань у нього не було. «Він був залучений до лікування всіх пацієнтів, з різними хворобами та патологіями. Різні люди приходили до нього на прийом, але ніхто ж не тестував їх перед цим», — розповідає син Олега Іван Гайда.

Зараз він працює лікарем-хірургом у кабінеті батька. Пацієнти, які завжди лікувалися в Олега, тепер приходять до його сина. «Вони просять, щоб їх тепер лікував я, бо вони нікому, крім батька, не довіряли. Він був своєрідним сімейним лікарем, компетентним у всьому. Дуже любив лікувати людей та допомагати їм», — згадує Іван.

Навіть під час перебування в лікарні з коронавірусом, Олег Гайда продовжував консультувати пацієнтів онлайн. «Я забрав його телефон, дивився чати, вайбер — за два-три дні до смерті йому надсилали фото різних хвороб. Він до мене навіть телефонував із лікарні й казав, що відправив до мене пацієнтів, щоб я їх прийняв», — розповідає його син.

Після похорону лікаря комісія Держслужби з питань праці Черкаської області встановила, що Олег інфікувався на робочому місці. Однак за декілька днів Івану повідомили, що переглядатимуть рішення, бо представник Фонду соціального страхування з ним не згоден. Повторне розслідування також встановило, що Олег Гайда інфікувався на робочу місці. Фонд соціального страхування знову не погодився з рішенням. «Вони (Фонд соцстрахування — ред.) подали в суд, а суд ще й узяв справу до розгляду. Керівника Фонду соціального страхування усунули, у них триває розслідування, але вже три тижні минуло, а розслідування досі йде», — пояснює Іван.

Він чекає, доки розслідування завершиться — каже, що має довести справу до кінця. «Вони дочекаються — пандемія набере таких обертів, що лікарі скажуть: лікуйтеся самі, ми не збираємося вмирати, щоб потім ще наші родичі доводили, що ми померли через роботу», — говорить Іван Гайда.

Медична сестра Галина Джугало та молодша медична сестра Надія Білецька працювали у Сокальській лікарні на Львівщині. Обидві захворіли та померли від коронавірусу. Галині було 63 роки, а Надії — 45. «Галина була дуже гарною медсестрою, активною у житті», — розповідає головний лікар Сокальської лікарні Роман Швед. Вона працювала в інфекційному відділенні, доглядала за хворими на COVID-19.

Молодша медсестра Надія Білецька працювала у відділенні анестезіології та інтенсивної терапії. Роман Швед розповідає, що нещодавно також хворів, лежав у лікарні і бачив, як Надія доглядала хворих, підтримувала їх. «Я зміг оцінити як пацієнт, що вона була віддана своїй роботі», — каже головний лікар.

Ігор Мартинюк працював завідувачем гепатитного відділення Львівської обласної інфекційної лікарні. 18 років очолював відділення. Через коронавірусні ускладнення помер у віці 56 років.

«Я працювала під його керівництвом від самого початку моєї роботи. Він завжди допомагав молодим лікарям, давав слушні поради», — розповідає Лілія Горбунова, теперішня завідувачка відділення.

У цьому році лікарня працювала лише з хворими на коронавірус. За словами лікарки, Ігор Мартинюк разом з іншими лікарями щодня обходили пацієнтів, особливу увагу приділяли важкохворим.

Коли завідувач захворів, його госпіталізували до їхнього відділення. Через коронавірус у нього розвинувся ще й цукровий діабет, що важко коригувався інсуліном. У лікарні він перебував протягом двох тижнів, однак врятувати колеги його не змогли. «Він умів організувати зібрання колективу і поза роботою, на свята ми зустрічалися разом. Ходили одне до одного колядувати. Біля нього всі тримались і хотіли працювали в його відділенні», — згадує Лілія.

Віталій Лисиця був головним лікарем Тульчинської центральної районної лікарні (ЦРЛ) у Вінницькій області. Очолював її близько 16 років. 16 жовтня його госпіталізували до тієї ж лікарні з діагнозом COVID-19, а 22 жовтня через погіршення стану перевели до Вінниці. Помер він 28 жовтня у віці 52 років.

«Він однаково ставився до всіх незалежно від посади, професії. Знав кожного особисто, завжди був усміхнений. Багато уваги приділяв професійному зростанню лікарів, пропонував, щоб ми освоювали суміжні спеціальності», — каже медична директорка лікарні Любов Савишена.

З 31 серпня Тульчинська ЦРЛ почала приймати хворих на коронавірус пацієнтів як опорна лікарня. За словами медичної директорки, до лікарні привозять хворих із різних районів, переважно з Вінниці.

Віталій Лисиця часто робив обхід відділень, проводив прийоми. «Ми думаємо, що він на роботі заразився. У нас працювала спеціальна комісія, були представники з Держпраці і Фонду соціального страхування. Ще результату немає», — розповідає Любов Савишена.

Ігор Данилюк працював лікарем Вінницької обласної клінічної лікарні ім. Пирогова. 3 серпня його госпіталізували у важкому стані, одразу поклали у реанімаційне відділення. 5 серпня він помер. Йому виповнився 51 рік.

Колишня дружина, лікарка-інфекціоністка Людмила Дзюба каже, що Ігор заразився на роботі. На той час він мав на лікуванні дев’ять онкохворих, які проходили курс хіміотерапії. У них почали з'являтися симптоми, колега Ігоря захворіла, а він продовжив доліковувати хворих.

За словами Людмили, курс хіміотерапії переривати не можна. Лише за тиждень пацієнтів відправили до їхніх районів доліковуватися — тепер уже й від коронавірусу. «Він був не захищений, в самій лише масці, і отримав велику кількість вірусу. Адміністрація мала ізолювати хворих, але це зробили не одразу», — розповідає Людмила.

Після того, як хворих відправили до інших лікарень, у Ігоря з'явилися симптоми коронавірусу. Два дні він лікувався вдома, а вже на третій його забрали в лікарню. Стан почав погіршуватися.

Людмила розповідає, що слідча комісія вже проводила розслідування. Оскільки в Ігоря ПЛР-тест був позитивним, як і тести хворих, яких він лікував, то компенсація має надійти. Документи зараз на розгляді в Києві.

Жінка каже, що в інфекційному відділенні лікарі знають, з ким працюють, тоді як інші медики приймають щодня людей, які також можуть хворіти. Ці лікарі часом перебувають навіть у більшій небезпеці, бо не мають відповідного захисту. «Для усіх нас він — герой, бо погодився рятувати інших хворих ціною свого життя», — каже Людмила.