"Кожні вихідні приїжджаю до коханого і розмовляю з ним": Удова офіцера ЗСУ, Героя України, який віддав життя, прикривши відхід підлеглих

У Харкові на Алеї Героїв перепоховали Героя України, підполковника Олега Адамовського. 13 років свого життя він присвятив службі в Збройних Силах України.

Олег захищав Україну у складі 92-ї окремої механізованої бригади імені кошового отамана Івана Сірка. За особливі заслуги при захисті Батьківщини підполковника Олега Адамовського нагородили орденом Богдана Хмельницького III ступеня.

12 березня 2022 року, прикриваючи побратимів, Олег віддав життя під час оборони Харкова. За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі 30-річному Олегу Адамовському посмертно присвоїли звання «Герой України».

- Перепоховати Олега з'явилася думка ще наприкінці весни 2022 року — після окупації села Урожайне Донецької області, де залишився будинок батька Олега, — розповіла «ФАКТАМ» дружина полеглого воїна Анна Адамовська. — Але коли спитала у батьків його про перепоховання, тато був проти, він сподівався повернутися додому та їздити на могилу до Олега, коли захоче. Минув рік, за рік я у чоловіка була всього два рази — перед 40 днями і на його день народження з татом Олега. Коли їхали до нього на могилу в день народження, я вирішила знову підняти тему перепоховання, аргументуючи тим, що за рік побувати в нього 2 рази — це дуже мало. Що він там один, а якщо окупація — я збожеволію! Тут, у Харкові, він буде вдома, тут я, друзі зможуть приходити до нього хоч щодня, побратими та всім родичам теж буде легше приїхати до Харкова, міста, якого дуже любив мій коханий.

Обоє батьків дали згоду і розпочався тривалий процес бюрократії! Я дуже вдячна людям, які мені допомогли — адвокатам та генеральному директору Харківської тепломережі Василю Скопенко, він познайомився з моїм Олегом 24 лютого на околицях Харкова, коли допомагав їм технікою та матеріалами для оборони міста. Завдяки їм було зроблено дуже багато роботи. На перепохованні було дуже багато людей, люди їхали з Одеси, Києва, Дніпра, з позицій, кожен підходив і дякував за те, що ми його повернули додому, що кожен тепер має змогу попрощатись з ним і прийти до нього в будь-який час.

Завдяки небайдужим людям, зізнається Анна, вона кожні вихідні приїжджає до свого чоловіка і розмовляє з ним, і завдяки живим квітам бачить, що до нього приходять люди, друзі, підлеглі…