Кремлівські наративи в українському ефірі: суд обʼєднує резонансні справи

У Києво-Святошинському районному суді Київської області розпочинається розгляд резонансної справи, що стосується медійної відповідальності під час війни. 19 січня суд ухвалив слухати по суті справу Назара Діордіци, більш відомого під псевдонімом Макс Назаров — колишнього ведучого телеканалів «Наш» та NewsOne. Засідання відбуватимуться відкрито, а саму справу суд направив на об’єднання з кримінальним провадженням щодо так званого «політичного експерта» Дмитра Корнійчука, передають Патріоти України з посиланням на ГО "Медійна ініціатива за права людини".

До початку повномасштабного вторгнення Назаров працював на телеканалі «Наш», який пов’язували з Євгеном Мураєвим. Саме в ефірах цього каналу, за даними медіамоніторингів, неодноразово лунали тези, що співпадали з російською пропагандою. В одному з програмних включень, зокрема, слово надали представнику угруповання «ЛНР», який публічно заперечував українську приналежність Донбасу та ретранслював кремлівські наративи.

Після 24 лютого 2022 року Назаров опублікував у соцмережах фото зруйнованих будинків в Ірпені з емоційним підписом, адресованим європейській та російській аудиторії. Згодом він запустив YouTube-канал «Да, это так», гостями якого стали, зокрема, Дмитро Корнійчук — медійна фігура, добре відома участю в ефірах проросійських телеканалів.

У січні 2025 року Служба безпеки України повідомила Назарову про підозру у поширенні матеріалів, що містять виправдовування збройної агресії РФ. Суд обрав запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з альтернативою застави у 12 мільйонів гривень, пізніше суму зменшили до 8,5 мільйона. Після внесення застави Назаров вийшов з-під варти.

Позиція слідства

За версією слідства, на YouTube-каналі Назарова системно з’являлися гості, яких правоохоронці вважають проросійськими коментаторами. Серед них — Дмитро Корнійчук, якого запрошували також на ефіри телеканалів, пов’язаних з Віктором Медведчуком, та російські державні медіа, зокрема канал «Звєзда», що належить Міноборони РФ.

СБУ повідомила Корнійчуку про підозру ще у 2024 році. За даними слідства, він використовував власні соцмережі та YouTube для поширення тез, які згодом активно цитували та тиражували російські пропагандистські ресурси. Його справу вже передали до суду, а на початку 2025 року Корнійчук отримав ще одну підозру — саме за участь в ефірі каналу Назарова.

Експертиза відеоконтенту, на який посилається обвинувачення, дійшла висновку, що в окремих висловлюваннях російська агресія подається як наслідок начебто «домовленостей Заходу», а відповідальність за початок повномасштабної війни перекладається на українську владу. В інших фрагментах, за оцінкою експертів, нав’язується ідея, що Росія не є агресором, або ж що «формально війна не оголошена», що використовується для знецінення факту збройного нападу.

Позиція Назарова

Сам Назаров у коментарях журналістам заперечує звинувачення у виправдовуванні агресії. Він наполягає, що лише надавав слово різним гостям і не озвучував проросійських тез особисто.

— Мене звинувачують не за мої слова, а за слова гостей ефіру, — заявив він, підкресливши, що йдеться про поширення матеріалів, а не пряме виправдовування.

Назаров також назвав себе жертвою обставин і зазначив, що не залишав Україну після початку війни, публічно коментує перебіг справи і вважає це питанням особистої честі. За його словами, Дмитро Корнійчук є публічною фігурою, яку запрошували до ефірів різних журналістів.

Об’єднання проваджень

Прокуратура наполягала на розгляді справи у відкритому режимі та на продовженні процесуальних обов’язків для Назарова. Водночас сторона захисту просила об’єднати справу з провадженням щодо Корнійчука, аргументуючи це спільністю епізодів і доказової бази.

Суд погодився з цією позицією. Після виходу з нарадчої кімнати 19 січня було оголошено рішення про об’єднання проваджень та призначення справи до розгляду по суті.

Крім того, Назарову продовжили дію низки обов’язків: не залишати межі Києва та області без дозволу, з’являтися за викликом слідства і суду, здати закордонний паспорт та утримуватися від спілкування зі свідками.

Ця справа стає показовою не лише з юридичного, а й з суспільного погляду. Вона вкотре порушує складне питання: де проходить межа між свободою слова, журналістською нейтральністю та відповідальністю за зміст ефіру в умовах війни.