"Люди навколо робили вигляд, що нічого не помічають": У Варшаві побили польську жінку, яка вступилась за літню українку

У Варшаві агресивний чоловік в автобусі побив активістку і громадську діячку Зенобію Жачек, яка заступилася за 60-річну українку. Про це 23 вересня повідомляє видання Sestry, передають Патріоти України.

«Коли ми з подругою (Анною Кий — ред.) зайшли до автобуса № 190, то одразу почули, як галасує один з чоловіків. Спочатку було нерозбірливо. Але коли ми підійшли ближче, його слова стало легко розібрати. Він безперервно кричав одне й те саме літній жінці — про бандерівців, УПА, Волинь, про те, що українці мають забиратися з Польщі та багато інших ганебних речей», — розповіла Жачек.

Жінка приблизно 60 років, до якої звертався чоловік, сиділа спокійно, нічого не відповідала і продовжувала розмовляти українською з якоюсь дівчиною. За словами Жачек, саме до цього кривдник і причепився. «Щось усередині мене не витримало. Я встала, підійшла до нього. Спробувала зупинити словами. Сказала йому, що він не представляє всіх поляків. Запитала, хто він узагалі такий, щоб вирішувати, кому бути в Польщі, а кому — ні. Сказала також, щоб він замовк, бо говорити таке неприйнятно. Для мене було важливо показати, що не всі поляки так думають і тим більше поводяться. У той самий момент він накинувся вже на мене», — сказала жінка.

У відповідь Жачек отримала агресію на свою адресу. «Став ображати, чіплятися до мого одягу. Я була у квіткових штанях, і йому це не сподобалося (сам він при цьому був виключно в шортах і топлес — ред.). Я відійшла, а моя партнерка дістала телефон і почала знімати. Коли він це побачив, то кинувся до нас, намагався вирвати телефон. Я стала між ним і нею, щоб він не міг цього зробити. І тоді він наблизився і вдарив мене головою в ніс. Відразу ж потекла кров», — сказав він.

За словами Жачек, вона втрутилася в ситуацію, оскільки «не згодна з тим, щоб наша країна мала такий вигляд». «Не згодна, щоб людей принижували, ділили на поляків, українців чи ще за якоюсь ознакою. Я пишаюся тим, що в районі, де проживаю, люди розмовляють різними мовами. Хочу, щоб так залишалося, і не сприймаю того, щоб когось переслідували тільки за те, що він говорить іншою мовою», — сказала жінка.

Як уточнила Жачек, її не підтримав ні водій, ні будь-хто з пасажирів. «Ніхто мене не підтримав і не втрутився в конфлікт. Усі дивилися в телефони і робили вигляд, що нічого не відбувається. Хоча автобус був повний. Якийсь чоловік взагалі стояв просто між нами з нападником. Це видно на відео — він тримався за поручень. Якби він просто перегородив йому шлях, нападу на мене могло б не статися. (…) Ні, але він (водій — ред.) швидко зачинив двері на зупинці — і це, власне, допомогло. Утім, нічого більшого не зробив», — сказала вона.

За словами Жачек, на щастя, серйозних травм вона не дістала. «У мене була розсічена шкіра на носі, звідти текла кров. Це були поверхневі ушкодження. Я пройшла обстеження, але, на щастя, нічого серйозного не виявили — тільки незначні забої. Сьогодні ще трохи болить голова, залишилися невеликі сліди від травми», — сказала вона.

Як заявила Жачек, вона анітрохи не шкодує, що втрутилася, отримала і отримує дуже багато коментарів на свою підтримку, а відеозаписом інциденту займається поліція. «Мені пишуть, що цього чоловіка бачили також в інших місцях Варшави, де він теж поводився агресивно. Тобто це не перший такий випадок за його участю», — сказала вона.

У відповідь на запитання журналістки, чи можна казати, що агресія в Польщі на адресу українців уже стає тенденцією, Жачек відповіла — мовляв, поляки висувають громадянам України необґрунтовані претензії.

«Навіть у поліклініці, де я була на обстеженні після нападу, від пацієнтів можна було почути висловлювання на кшталт „потрібно забрати допомогу в українців, бо вони не працюють“, „їздять на дорогих машинах“… Хоча це цілковита нісенітниця. Я особисто знайома з українками, які приходять до нас у Комітет захисту прав орендарів. Це жінки, у яких є проблеми з житлом, яких виселяють, які пережили примусові виселення. І всі вони працюють. Бачу, що такі висловлювання особливо посилилися в останні місяці. Тому вважаю, що наш обов’язок — щось із цим робити. Не мовчати», — підсумувала вона.