"Мы братья-славяне": Соратника псевдоактивіста Стахіва звинувачують у виправдовуванні агресії РФ (відео)

Серед посіпак львівського псевдоактивіста Остапа Стахіва, які часто намагаються провокувати оточення та правоохоронні органи, є один, який робить це дуже агресивно. Сам себе він називає "чоловік Андрій" і потрапив він в поле уваги після чергового судового засідання у Львові у справі Стахіва, якого підозрюють у шахрайстві й поширенні інформації про розташування підрозділів Збройних сил України, передають Патріоти України.

Тоді, 4 лютого, прихильник Стахіва провокував охорону та правоохоронні органи, звертався до судді "тьотка", агресував до працівників суду й т.д. Все це під час прямої трансляції фіксував інший прихильник Стахіва.

14 березня на черговому засіданні у справі Остапа Стахіва цей же чоловік влаштував вкотре скандал: накинувся на прокурора Олега Телефанко ще перед початком судового засідання. Соратник Остапа Стахіва звертався до прокурора нецензурною лайкою та поводив себе дуже агресивно. Зокрема, він вимагав у прокурора негайно розібратися з його справою, бо він щойно ж повідомив про нібито злочин. Крім цього, чоловік встиг поскандалити й зі суддею.

Як з’ясували журналісти, чоловіка звати Андрій Жук, йому 44 роки. Він є уродженцем Жовкви, що на Львівщини. Якщо трохи детальніше вивчити його діяльність, то Андрій живе то у Львові, то у Києві. Називає себе журналістом "Галицьких вістей" – видання, якого не існує.

Через проросійську пропаганду Жук потрапив до Миротворця. Згідно з даними сайту, у Львові чоловік проживає на вулиці Довженка, має YouTube та TikTok канали, на яких загальна кількість підписників сягає близько 13 тис.

"Замах на суверенітет та територіальну цілісність України; усвідомлені дії, спрямовані на дестабілізацію суспільно-політичного життя в Україні за часів російсько-української війни; поширення російської пропаганди; усвідомлені дії, спрямовані на дискредитацію та деморалізацію силових структур України; усвідомлені дії, спрямовані на підрив обороноздатності України з метою надання особистої фінансової вигоди. Ймовірно, діє на замовлення спецслужб Росії", – йдеться на Миротворці.

"Мы братья-славяне"

Андрій Жук веде два канали на YouTube. Перші відео на одному з них з’явилися два роки тому, на іншому — десять місяців тому. Якщо переглянути його ранні публікації, стає очевидним: Жук — затятий конспіролог і антисеміт. Ба більше, він активно поширює проросійські наративи про "братів-слов’ян", які нібито колись жили в гармонії, поки "хитрі люди іншої національності" не роз’єднали їх.

Жук часом виступає російською мовою — ламаною, але з інтонацією "мудреця". У своїх відео він повторює класичні тези російської пропаганди. Наприклад, він називає події в Бучі "прецедентами в інтернеті", аби налаштувати українців проти росіян. На думку Жука, до цього "дії" росіян були "досить мирними". Тобто, окупація українських територій у його викривленому світогляді виглядає як мирний акт.

У цьому ж відео він прямо каже, що звірства російських окупантів були інсценовані, аби "очорнити благі наміри російських солдатів". При цьому Жук намагається зрівняти злочини російської армії з нібито злочинами українських військових, хоча жодних конкретних фактів так і не навів.

В іншому відео Жук, знову переходячи на незграбну російську "щоб було зрозуміліше", розповідає про "погану владу в Україні", яка нібито не є слов’янською та навмисно відправляє слов’ян "на кроваве діяння". За його словами, те саме відбувається й у Російській Федерації, яка, за його переконаннями, "насправді не є ворогом України".

Найнебезпечніший момент у цьому відео — прямий заклик до збройного повстання. Жук заявляє, що у військових є зброя, і натякає, що її слід направити проти "неслов’янської влади у Києві", бо "на нулі 90% — це двохсоті, і так тривати не може".

Жук також ставить під сумнів необхідність донатів на ЗСУ, називаючи це "прихованим шахрайством". Особливо він зосереджується на Сергієві Притулі та купівлі супутника, стверджуючи, що це була лише підготовка до виборів. Відео з’явилося рік тому. При цьому за два роки після запуску супутника ГУР зробило 5 200 знімків, з яких 40% були використані для ураження цілей.

За Жука вже взялась СБУ

Як виявилось, 19 червня 2024 року у Києві в гості до Андрія Жука завітала СБУ. Він сам це підтверджує у своєму відео, де називає обшуки тиском на нього через його ж діяльність.

У Київській міській прокуратурі "Еспресо.Захід" підтвердили, що слідчими ГУ СБ України у м. Києві та Київській області здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні за фактом поширення матеріалів, у яких міститься глорифікація осіб, які здійснювали збройну агресію проти України, розпочату у 2014 році, вчиненому повторно (ч. 2 ст. 436-2, ч. 3 ст. 436-2 КК України).

Вже 30 серпня обвинувальний акт передали до суду і в березні розпочалися судові засідання.

Правовий тероризм Жука

Крім поширення російської пропаганди, Андрій Жук активно займається юридичним тролінгом і систематичним "терором" державних установ, зокрема судів та поліції. Сам Андрій зізнається, що почав свою діяльність півтора року тому — приблизно в той час, коли його меседжі про "братів-слов’ян" викликали не підтримку, а кримінальну справу від СБУ. Відтоді він зосередив свою увагу на внутрішній ситуації в Україні та знайшов собі союзника — Остапа Стахіва.

Жук регулярно відвідує кабінети суддів, прокурорів та інших посадовців, провокуючи конфлікти та записуючи відео з методичками про те, як поводитися в державних установах, які він називає "корпораціями". Ось лише один із багатьох прикладів: Жук вривається в кабінет судді, починає хамити, а коли суддя просить його покинути приміщення, той ображає суддю, називаючи його злочинцем, і викликає поліцію. У результаті це паралізує роботу суду та відволікає поліцейських від реальних справ.

Фактично Андрій Жук займається зловживанням правом, що є ознакою правового тероризму. Його тактика включає завалювання судів та правоохоронних органів необґрунтованими скаргами і заявами, оформленими з порушеннями, що унеможливлює їхній розгляд. Це класичний судовий тролінг. Жук свідомо плутає підсудність справ і звертається до неправильних органів, намагаючись створити хаос у правовій системі.

Наприклад, коли в Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі (САП) йому відмовляють у внесенні заяви до ЄРДР щодо нібито порушень суддею Вищого антикорупційного суду (оскільки САП не має на це повноважень), Жук подає позов до суду без обґрунтування, спираючись не на закон, а на свої особисті образи.

У своїх відео Жук удає із себе експерта з правової системи, але насправді він навіть не здатен грамотно скласти позов чи коректно аргументувати свою позицію в суді. Майже всі подані ним позови визнані судами необґрунтованими.

І навіть якби цей псевдожурналіст дійсно викрив якусь корупційну схему, то мав би підкріпити це фактами та оприлюднити їх як журналіст. Але Жук замість цього обирає позицію профана в юридичній сфері: коли йому закономірно відмовляють, він починає волати про "корпорації", які нібито підміняють державні органи, називає правоохоронців внутрішніми ворогами й відкрито закликає військових "навести порядок" із владою в Києві.