Майстри часів неоліту, бронзової і залізної доби працювали тут з покоління в покоління: 300-метрові тунелі в Альпах розкрили таємницю безперервних гірничих робіт, що тривають вже 7300 років

Археологи виявили в горах над австрійським містом Гальштат систему тунелів і камер залізного віку довжиною майже 300 метрів, передають Патріоти України з посиланням на The Daily Galaxy.

Ця знахідка свідчить про гірничодобувну діяльність, що триває вже 7300 років. Нанесена на карту мережа являє собою не просто одну печеру, а цілий лабіринт паралельних коридорів. Деякі з них розташовані ярусами - один над іншим, - оскільки стародавні гірники при видобутку солі просувалися все глибше в гору.

Ця знахідка доповнює інформацію про один з найдавніших та найзначніших промислових об’єктів Європи. У давнину сіль була важливим товаром, необхідним для консервування їжі та торгівлі: гальштатські копальні вже давно відомі як місце, де видобуток цього ресурсу визначав спосіб життя цілих спільнот. Тепер дослідники відновлюють повну картину того, коли почалася ця діяльність і як удосконалилися методи видобутку з часом.

Значення цього відкриття полягає не лише в тому, що воно розширює часові рамки існування цього об’єкта, але й у тому, що надає унікальну можливість отримати матеріальні свідчення повсякденного життя під землею.

Масштаби тунелів, обсяги видобутку в періоди найбільшої активності та залишені самими гірниками побутові предмети дозволяють історикам отримати більш повне уявлення про те, як ця альпійська спільнота жила, працювала та пристосовувалася до умов протягом тисячоліть.

Мережа тунелів, що формувалася протягом тисячоліть

За даними Віденського музею природної історії, який проводить нинішні дослідження, поселенці неоліту оселилися в регіоні над Гальштатом приблизно 7300 років тому і, судячи з усього, практично відразу почали видобуток солі. Обсяги виробництва швидко зростали - до 1200 року до н. е. (пізня бронзова доба) вони досягали 1,5 тонни солі на день.

Цікаво, що самі тунелі виявилися набагато більшими, ніж міг би сподіватися випадковий відвідувач. Згідно зі звітом Австрійського агентства преси, ширина деяких камер сягає 24 метри, а висота - 20 метрів: такі розміри зумовлені тим, що гірники прокладали ходи вздовж соляних пластів, углиб скельної породи.

Під час геологічного буріння були виявлені додаткові тунелі, які досі залишалися абсолютно непоміченими - це дозволяє припустити, що справжні масштаби комплексу досі не до кінця відомі.

Зсуви не змогли зупинити видобуток

Видобуток солі в Гальштаті не був безперешкодним і безперервним процесом. Протягом століть родовище неодноразово зазнавало потужних зсувів, які порушували хід робіт - часом досить серйозно. І все ж видобуток тривав. Даніель Бранднер, керівник відділу підземних розкопок при музеї, заявив:

"Але роботи йшли своєю чергою. Це була неймовірно стійка спільнота: всього через кілька років після зсувів тут знову починали видобувати сіль".

Важливо зазначити, що ця стійкість відображена в самих результатах розкопок: підлоги камер покриті уламками та нашаруваннями, товщина яких у деяких місцях сягає майже 9 метрів, - це своєрідний літопис того, як родовище використовувалося, перебудовувалося та використовувалося знову і знову.

Історія людей у предметах

Мабуть, найбільш вражаючим у цій знахідці є не самі тунелі, а те, що залишилося всередині них. Розбираючи відкладення, що накопичилися на підлозі, археологи виявили зламані інструменти з різними способами кріплення рукояток.

Зазвичай гірничі інструменти залізного віку були стандартизованими та вузькоспеціалізованими. Таке різноманіття знахідок свідчить про те, що з часом шахтарі не лише дотримувалися усталених канонів, а й експериментували з новими методами роботи.

Водночас про більш ранній, неолітичний етап освоєння родовища свідчать інші знахідки - кирки з оленячого рогу та каменю, знайдені в інших частинах гори.

Крім інструментів, археологам надала незвичайну допомогу сама сіль. Завдяки своїм консервуючим властивостям вона зберегла органічні матеріали в незмінному стані протягом тисячоліть.

Обвуглені соснові лучини, уламки одягу, дерев'яні миски з залишками їжі та навіть збережені екскременти - все це вціліло під землею, дозволивши зазирнути в повсякденне життя людей, які проводили свої дні в пошуках солі в темряві шахт.