"Майже дві доби осколок снаряду був у тобі, сину": Болюча розповідь про 13-річного школяра, якого вбила Росія

13-річний Ростислав Пічкур був убитий російськими військовими 28 лютого 2022 року. Того трагічного ранку родина хлопчика намагалась втекти від війни, проте окупанти випустили снаряд із танку по хлопчику просто на очах його рідних. Дитині відірвало руку, пробило грудну клітину, передають Патріоти України.

Ростислав навчався у 7-Б класі київської спеціалізованої школи № 14, обожнював вивчати німецьку та українську мови, захистив червоний пояс з Тхеквондо та колекціонував машинки Hot Wheels. Хлопчика Ростиславчика поховали у Хмельницькій області, а перед тим сапери забрали снаряд з його тіла.

У перші роковини загибелі сина його мама Марина Пічкур присвятила йому щемливий допис, додавши туди відео, де кадри від народження дитини до його могили на кладовищі.

«Ростінька, сонечко моє, зіронька моя небесна, самий коханий чоловік на землі… Синочок, як мені хочеться тобі багато чого сказати. Сісти біля тебе, обійняти, пригорнути і ніколи тебе не відпускати. Погладити твоє кудряве волосся, почути хоч одне слово «мам». Ти був поруч завжди. Ми були одним цілим. Вже рік невимовного болю, рік не життя, а існування, рік очікування зустрічі з тобою, рік кожної ночі звертання до Бога, щоб беріг тебе, рік, щоб Діва Марія відпустила тебе до мене в сон. Я постійно виглядаю у віконечко, і дивлюсь, де моє сонечко біжить. Чекаю на телефонний дзвінок від тебе. Знаєш, я пишу тобі у вайбер і чекаю хоч одного слова від тебе, а у відповідь тиша. Сьогодні рік, як російська наволоч зайшла на нашу землю і вбила тебе. Вбила без права жити. Ці виродки забрали в тебе життя, випустивши снаряд з танку. Майже дві доби осколок снаряду був в тобі. Я дякую військовим, які витягли снаряд з тебе і дали нам можливість поховати тебе ціленьким.

Ростінька, я ніколи не забуду останню ніч в підвалі. Твій подих… Господи Боже, як це страшно і боляче. Кажуть, коли людина народжується, запалюються на небі зірочки, так от це навпаки. Коли людина народжується, на небі зіронька гасне, а коли помирає запалюються. Моя зіронька з'явилася на світ 05.07.2008. Вона світила мені всі 13 років, а 28.02.2022 вона згасла. Коли ти народився, ми були самі щасливі. Ти був для нас всім. Ти був повітрям, яким ми дихали. Ти був сонечком, яке нам світило. Ти був янголом, для якого хотілося жити". За словами згорьованої мами, вона щодня заходить в кімнату сина, дивиться на ліжечко, цілує подушечку…

«Я вдихаю запах твоєї одежі, відкриваю віконечко. Я сідаю і розмовляю з тобою. Я не знаю, як жити без тебе. Мені нічого не миле на світі. Я тебе люблю понад усе. Синочок, ти був самим прекрасним, що було в моєму житті. Ми назавжди залишимося „Дружною сімейкою“. Ти завжди був ангелом. Синочок мій, я тебе дуже, дуже сильно люблю. Як страшно і важко писати. Дякую тобі, рідний синочок, що був в моєму житті, ти назавжди залишишся в ньому. Для мене ти живий».

У коментарях українці залишили десятки повідомлень співчуття та підтримки жінці, серед них й мама ще однієї жертви російських катів — Ольга Ялишева. Її син В'ячеслав загинув внаслідок ракетного удару в Одесі у віці 14 років.

«Цей біль дуже важко описати і вимовити. І слів для підтримки не знайти, тому що половини тебе не має. Я своїм хлопцям завжди казала, що в мене дві руки. Якщо однієї не буде, що зі мною стане? Мені всі кажуть, що я сильна. Тільки все це прикриття, ніхто не знає, що у мене всередині. А там біль! Темрява! Пустота! Тримайся, біля тебе завжди є ми! Ростику вічна пам'ять! Він герой України!«