Сьогодні, 28 травня у Нікополі проводжали в останню путь Олександра Пузикова, який склав голову на Донбасі, захищаючи незалежність України. Лише 33 роки життя відміряла йому сувора доля…

Кореспонденти Nikopolnews разом з іншими мешканцями Нікополя прийшли на Європейську площу, щоб віддати шану загиблому земляку та сказати йому «дякую».

Людей зібралось не дуже багато. Робочий день, ранковий час… Та і звикли вже до війни.

А от матері ніколи не звикнути до непоправної втрати. Дивитись на неї було важко. І писати про це важко. В той час, коли ведучий говорив промови, коли духовенство звершувало обряд, коли лунала тужлива «Пливе кача», жінка не зводила погляду зі своєї дитини. Вона торкалася долонями холодного чола, цілувала, просила пробачення. І весь світ зник для неї. І нічого, і нікого не чула… Бо бачила сина востаннє.

Коли настав час, і побратими взяли труну, благала не забирати. Хоч хвилину ще, хоч секунду просила… Побути разом.

За труною ледь йшла. Ноги не слухалися. Вели попід руки. Відливали водою… А у тих, хто стояв на колінах, лилися сльози.

У небесній армії стало на одного бійця більше. Він молодий, світлоокий, гарний.

Вічна пам’ять! Дякуємо за все.