"Місцеві їздять лікувати зуби у сусідні країни": Українка розповіла, як це - жити у Норвегії

Українка Юлія Лінкевич уже сім років живе у Норвегії, здобула там освіту, придбала авто, житло, офіційно працевлаштована, вільно говорить норвезькою. Але всього цього вона досягла не одразу, передають Патріоти України.

Юля розповіла про труднощі переїзду й адаптацію, навчання й роботу, ставлення норвежців до стосунків, екології та велику любов до природи.

Як наважитися переїхати в Норвегію

Уперше я відвідала Норвегію у листопаді 2011 року, коли приїхала в гості до своєї сестри Олі. На той момент вона вже півтора року жила у норвезькій родині за програмою культурного обміну Au-pair, вивчала норвезьку й допомагала родині доглядати за дітьми (спочатку їх було двоє, а коли я переїхала, з'явилася третя дитина). Сестра запросила мене в гості на три тижні. Я також допомагала їй з дітьми в цей час, ми разом з нею й норвезькою родиною їздили в різні красиві місця.

Наприклад, у місто Ставангер перед Різдвом. Одного разу мати родини запропонувала мені підписати контракт і замінити сестру, коли її віза закінчиться (працювати Au-pair у Норвегії можна не більше двох років). Мені дуже сподобалася країна, культура й сімейні цінності, які я побачила, тому вирішила спробувати. На той момент мала роботу, яка не дуже подобалася, мені кортіло щось змінити, і вирішила, що "обнулити життя" – це непогана ідея.

Як влаштована програма Au-pair і життя в норвезькій родині

Au-pair – це програма обміну культурними цінностями. Людина Au-pair живе на гроші родини, допомагає їй з домашніми справами і бере на себе частину обов'язків з догляду за дітьми. Але з практичного погляду норвезькі родини беруть у цьому участь не тому, що їм дуже цікава культура іншої країни, а тому що потрібна допомога у домі й з дітьми. Взяти до себе Au-pair – це дешевше ніж на той самий час винаймати няню, але, з іншого боку, за умовами програми ця людина постійно живе в будинку, і до неї потрібно звикнути. Найняти Au-pair – недешеве задоволення для норвезьких сімей. Дозволити собі це можуть лише родини з достатньо високим рівнем заробітку. На той момент (5 років тому) Au-pair отримував близько 400 євро кишенькових грошей на місяць, зараз це близько 500 євро. За контрактом ти повинен працювати 30 годин і маєш два вихідні на тиждень.

Окрім зарплати, родина оплачує вартість курсів з вивчення іноземної мови. Водночас це не обов'язково має бути норвезька мова, Au-pair може обрати будь-яку. Я могла сама вирішувати, у якому форматі будуть курси – приватні, державні, офлайнові чи у Skype. Тоді родина давала мені на курси близько 800 євро на рік. Я вчилася у Skype, поки до мене дійшла черга на державних курсах. Чекала на них пів року, і за цей час сама пройшла 2 курси мови: рівень А1 я засвоїла самостійно за підручником, рівень А2 – з вчителем у Skype. Рівень В2, який потрібен для вступу у вищий навчальний заклад або для роботи в Норвегії, я здобула вже у Вищій школі з Норвезької мови та літератури.

Середня ціна оренди квартири – 1000 євро, у залежності від розташування. Перший рік з норвезькою родиною я спілкувалася англійською, другий, після складання іспиту, – норвезькою. З дітьми російською. Їм було по два роки, коли до них приїхала моя сестра, тому вони вже досконало розуміли російську, коли до них приїхала я. Родині сподобалося наше спілкування російською, вони сподівалися, що це гарний шанс дітям вивчити ще одну мову без особливих зусиль. До слова, коли я перестала бути їхньою Au-pair і російська зникла з їхнього щоденного спілкування, діти її забули.

Я жила у Саннесі. Це маленьке місто, що знаходиться недалеко від четвертого за величиною міста Норвегії – Ставангера, осередку нафтовидобувної промисловості країни. Будинок у родини великий, на три поверхи. На першому і третьому поверхах – квартири, що здають в оренду іншим людям. Незважаючи на те, що і Каміла, і Айвен – інженери-нафтовики і мають досить великі статки, у будинку немає якогось надзвичайного чи то дизайнерського ремонту, все обставлено просто і водночас зі смаком.

Як вступити в університет у Норвегії та що треба знати про навчання

Після закінчення дворічного контракту Au-pair переді мною постало питання, куди рухатися далі. Я зрозуміла, що економіка й робота з паперами не моє (сестра закінчила економічний факультет КНТЕУ, працювала менеджером з обліку). Тож я обрала медичний напрямок: для мене цей варіант видавався найцікавішим. Я вступила в університет на медичний факультет, через три роки здобула бакалавра й почала працювати медсестрою.

Норвежці закінчують навчання в школі у 18 років і часто беруть "вільний рік" для роздумів, щоб визначитися, ким хочуть стати. Вони працюють без освіти й досвіду офіціантами, продавцями, допомагають у будинках для літніх людей й отримують до того ж досить хорошу зарплату – приблизно 16 євро на годину без вирахування податків. Чимало молодих людей спочатку багато працюють, потім починають подорожувати, дивляться на інші культури й намагаються визначитися, чим хочуть займатися в житті. І тільки після цього вони вступають в університети. Якщо хочуть.

Про роботу

Робота поза роботою в родині за умовами Au-pair заборонена – це нелегально. Аби працювати ще десь, потрібна робоча віза. Коли я вступила в університет, перші пів року працювала офіціанткою в ресторані. Студентська віза дозволяє працювати до 20 годин на тиждень, а також на канікулах. Згодом цих грошей стало не вистачати: після вирахування податків у мене залишалося близько 850 євро. До того ж у ресторані не було постійних змін. Тому почала працювати асистенткою в будинку для літніх людей, я могла претендувати на місце там, бо вчилася на медсестру.

Українські дипломи визнаються в Норвегії, їх затверджують, але знайти з ними роботу складно. Зазвичай, наші дипломи про вищу освіту "зрізаються" на рік, тобто, якщо в тебе диплом магістра, тобі затверджують рівень бакалавру. Інженерам з українським дипломом знайти роботу легше, економістам – складніше. А навіть якщо твій диплом затвердили, тобі потрібно буде здобути ліцензію (у бухгалтерії або медицині), а для цього пройти декілька рівнів акредитації. Зараз знайти роботу стає дедалі складніше, частково через кризу, під час якої багато людей втратили роботу й змінили кваліфікацію; частково через наплив іноземців

Соціальна політика Норвегії направлена на те, щоб і мати, і батько брали однакову участь у вихованні дитини. Після народження дитини жінка не має права виходити на роботу в перші 4–6 тижнів – за це можна отримати штраф. Зазвичай, жінки йдуть у декрет на рік, якщо немає якихось обтяжувальних обставин для його продовження.

Про вартість життя в Норвегії

Я винаймала квартиру на цокольному поверсі, площею 40 кв м за 700 євро на місяць, включаючи комунальні послуги. Це вважається дуже дешево. Середня ціна – до 1000 євро, у залежності від розташування.

Найменші студії коштують від 160 000 євро. Але ціни також варіюються в залежності від площі та розташування. Кредит на купівлю квартири видається під 3–4% річних. У мене комунальні – 400 євро на рік + 170 на місяць за обслуговування дому, у якому квартира, 60 євро на місяць за світло, з опаленням більше.

На харчування йде приблизно 300–400 євро на місяць на одну людину за середньої заробітної платі у 2500–3000 євро. Це без урахування кафе й ресторанів. Середній чек у закладі – 30 євро, з алкоголем – 35 євро. Таксі коштує достатньо дорого – від 30 до 60 євро. У вихідні й вночі набагато дорожче.

Усі послуги, що надаються в лікарні, безкоштовні. Якщо ти йдеш до сімейного лікаря, сплачуєш якусь частку. У Норвегії є таке поняття, як "своя частка". Незалежно від вартості процедури, яка тобі потрібна, оплачуєш фіксовану суму – десь біля 18 євро. Але зі стоматологією інакше. Дітям до 18 років послуги стоматолога надаються безкоштовно. Для дорослих стоматологія – дуже дороге задоволення. Тому багато норвежців їздять лікувати зуби, наприклад, у Польщу або Естонію, тому що дешевше.