Могли переслідувати: Ці українські прізвища забороняли в радянські часи

У радянські часи окремі українські прізвища могли стати причиною переслідувань, репресій або навіть загибелі їхніх носіїв. Формально заборонених прізвищ у СРСР не існувало, однак система діяла вибірково й жорстко. Людей змушували змінювати родові імена або приховувати їх, щоб уникнути небезпеки. Про це повідомляє OBOZ.UA, передають Патріоти України.

Які українські прізвища забороняли в радянські часи

Дослідження мовознавця Юліана Редька "Сучасні українські прізвища" свідчить про те, що у Радянському Союзі прізвище могло автоматично викликати підозру з боку влади. Особливо небезпечно було носити прізвища, пов’язані з діячами українського визвольного руху.

Людей із прізвищами Петлюра або Бандера переслідували, ув’язнювали або змушували змінювати документи.

Під постійним наглядом спецслужб також перебували носії прізвищ Коновалець, Шухевич, Мельник і Мазепа. Такі родові імена асоціювалися з боротьбою за незалежність України, що вважалося загрозою для радянського режиму.

У період колективізації та боротьби з так званими "класовими ворогами" під удар потрапляли люди із західноукраїнськими, шляхетськими або козацькими прізвищами. Зокрема, переслідувань зазнавали родини з прізвищами Скоропадський, Розумовський, Дідич і Граф.

Окремою категорією були представники духовенства. Через це прізвища з релігійним походженням, такі як Вознесенський, Спаський, Богословський, Паламарчук або Дяченко, викликали підвищену увагу каральних органів.

У 1930-х роках, після масових розстрілів українських митців, під негласну заборону потрапили й їхні прізвища. Родичі репресованих діячів, зокрема з прізвищами Курбас, Зеров, Хвильовий і Куліш, змушені були змінювати свої дані, щоб уникнути переслідувань і вижити.

Найпоширенішим способом впливу стала русифікація українських прізвищ. У паспортних столах їх часто навмисно змінювали на російський лад. Так, Ткаченки ставали Ткачовими, Ковальчуки – Ковальовими, а Гармаші – Гармашовими.

Часто це відбувалося не лише примусово, а й добровільно. Багато українців, особливо молодь, яка виїжджала до міст, погоджувалися на зміну прізвища. Вони розуміли, що це може допомогти уникнути дискримінації, отримати освіту чи роботу і зменшити ризик переслідувань.

Така політика призвела до часткової втрати національної ідентичності та спотворення українських родових традицій.

Нагадаємо, чимало українських прізвищ, які сьогодні сприймаються як цілком звичні, насправді мають польське походження. Вони з’явилися внаслідок історичних зв’язків, міграцій та тривалого культурного перетину між Україною і Польщею.