"Моя последняя ротация": Медик, яка загинула під Маріуполем, передчувала власну смерть

Санітарний автомобіль «Хаммер» на якому Ірина і матрос-водій Сергій Майборода їхали забирати пораненого, був обстріляний бойовиками з ПТУР (протитанкова керована ракета). Від «Хаммера» залишився тільки обгорілий каркас. 47-річний Сергій Майборода загинув на місці. Ірина Шевченко отримала важкі травми і опіки. Медики боролися за її життя кілька годин, але врятувати Ірину не змогли. О 14:10 її серце перестало битися.

— Ирочка знала, предчувствовала свою смерть, — розповіла журналістам її подруга Наталя Бреус. — Она сказала мне: «Наташа, это моя последняя ротация. Я домой уже не вернусь». И все равно поехала на фронт. Она болела, у нее был сахарный диабет, но все равно все время была на передовой, просто не могла бросить своих пацанов и сидеть дома. А теперь вот ее везут домой в гробу… Машина с телом Иринки будет выезжать из Мариуполя поздно ночью со вторника на среду. 3 июля в семь утра будем на коленях встречать колонну с телом Иры (язык не поворачивается назвать ее «грузом 200») на Цюрупинском мосту. С 6:00 до 6:30 всех желающих заберут автобусом возле здания обладминистрации, отвезут к мосту, а потом привезут обратно. Прощание состоится возле Дома культуры текстильщиков (ДКТ) с 11:00 до 13:00, здесь же будет отпевание. Потом мы поедем на кладбище геологов, Иру похоронят там на Алее Героев. В 15:30 в обладминистрации будет поминальный обед.

До війни Ірина Шевченко працювала продавцем на ринку, торгувала всім - від фруктів і овочів до одягу і іграшок. Після анексії Криму разом з подругою Ганною пройшла кілька медичних курсів - від тактичної медицини до викладання першої долікарської допомоги. Отримавши ліцензію, почали їздити на запрошення командирів на полігони і навчати бійців - прикордонників, морських піхотинців. Коли Ірині запропонували підписати контракт, погодилася, не роздумуючи. У лютому 2015 го вже була в Широкиному в складі 36-ї бригади морської піхоти. Незважаючи на посаду радіотелефоніста-санінструктора, «Скажена» вивозила з «нульовки» поранених бійців, лікувала їх, а ще готувала їжу, в тому числі булочки і млинчики, про які серед її побратимів, волонтерів і заїжджих журналістів ходять легенди.

«Она была и навсегда останется Мамой, сестрой, подругой, настоящим боевым побратимом для всех морских пехотинцев, для волонтеров, для нас, журналистов, — написала в Facebook журналіст Аліна Комарова. — Всегда в самом пекле, спасая жизнь ребят… Ангел не в белом халате. Всегда для ВСЕХ находилось доброе слово, вкуснейшие блинчики, сварганенные за 5 минут, ароматный грибной соус… В разрушенном орками селе у Ирочки был островок мира — палисадник с благоухающими в мае ландышами.