Снайпер російсько-окупаційних військ убив на Донбасі військовослужбовця Збройних сил України Віталія Лімборського. Кульове поранення в голову не залишило шансів. В одну мить були перекреслені плани на щасливе життя, а в серцях близьких оселилося горе, передають Патріоти України.

"Батько залишився в Криму і не схвалив вибір сина"

Віталій народився в селі Костянтинівка Знам'янського району Кіровоградської області 20 березня 1996 року. Школа, навчання в кіровоградському училищі, робота і захоплення всього життя – футбол... Близькі кажуть: там, де спорт – там був і Віталій. Жодних шкідливих звичок.

Коли в родині було важко з грошима, брався за будь-який підробіток – зокрема і на лісоповалі. Потім вирішив піти в армію і підписав трирічний контракт. Двоюрідний брат Віталія – Владислав Лімборський – командир роти в 57-й ОМБр. Він розповів, що мама Віталія живе в Кіровограді разом із молодшим сином Антоном – хлопчик ще дошкільник. А ось з батьком воїна, як розповіли знайомі сім'ї, не все так просто.

"Такий із нього батько... Залишився працювати в Криму, рішення сина піти в армію не схвалював. Весь цей час Віталіком не цікавився. Та що тут говорити, навіть смерть сина сприйняв прохолодно", – поділилися знайомі.

Двоюрідний брат Віталія розповів, що той давно зустрічався з дівчиною і мріяв про весілля. Не встиг... "Ми розмовляли з братом два тижні тому. Ще планували, що він до мене переведеться. Мій батько телефонував Віталіку навіть частіше, ніж мені, він був нам рідним. І весь час рвався вперед..." – розповів Владислав. Про загибель брата військовий дізнався сьогодні вранці. "Спочатку не повірив. Став дзвонити на "гарячу лінію". А виявилося правдою", – додав воїн.

"Дуже чесний і скромний. Неможливо повірити, що його вже немає. Адже зовсім дитина..." – каже Ганна. Сестра також розповіла, що бачилися з Віталієм рідко, але зв'язок підтримували. Віталій постійно листувався і з племінником – сином Ганни.

"Просив відправити його на Донбас"

Як розповіла Аліна Демченко, пресофіцерка 28 ОМБр імені Лицарів Зимового Походу, Віталій проходив службу в 363 батальйоні охорони.

"Після того, як він отримав сержанта, його відправили в розпорядження нашої військової частини, відкомандували на посаду командира відділення. І сам проявив ініціативу, щоб служити в зоні проведення Операції Об'єднаних сил на Донбасі. Так він опинився у нас у бригаді", – розповіла пресофіцерка.

Товариші по службі поважали Віталія, відгукуються дуже тепло. Демченко каже, що скільки разів бачила хлопця – завжди був дуже позитивним.

Пресслужба Оперативного командування "Південь" писала про Віталія ще в 2019 році, коли старшому солдату вручили сержантські погони.

Як розповіли в ОК "Південь", ротний командир капітан Сергій Лизанець помітив його як ініціативного, дисциплінованого і, головне, надійного воїна. Тому було ухвалено рішення запропонувати Віталію посаду командира відділення і відправити для проходження курсу сержантської підготовки в один із навчальних центрів Збройних Сил України.

На питання, чи готовий воїн до виконання обов'язків за призначенням у секторі проведення ООС, Віталій тоді з гордістю відповів, що якщо буде така потреба, то з честю виконає цю службу. Так і було – поки життя Віталія 26 травня не обірвав постріл ворожого снайпера.

Командування бригади висловило глибокі співчуття рідним та близьким Віталія Лімборського, пообіцявши помститися за загибель побратима. "Вічна пам’ять загиблому. Ніколи не пробачимо. Помстимося", – додали військові.