"Ми гнатимемо їх до самісінької Москви!": Мати та дочка з Волині стали на захист України

Наталія Попозогло з Луцька до війни була успішною власницею ательє, яке спеціалізувалося на пошитті ексклюзивного одягу. Проте вранці 24 лютого вона вирішила йти до військкомату — проситися записати її в армію, щоб стати на захист Батьківщини. За порадою чоловіка-підполковника із собою взяла теплі речі, металеву миску та ложку — аби було легше виживати в польових умовах війни, передають Патріоти України.

«Щоправда, у військкоматі пані Наталію відразу ошелешили категоричною відмовою: «Модельєрок-закрійниць армія не потребує!», — повідомляють у 100 окремій бригаді територіальної оборони Волині. — Виручив диплом технолога приготування їжі, здобутий в юнацькі роки під час навчання в технікумі у рідному Луцьку. За здобутою спеціальністю пропрацювала лише рік і була переконана — той документ про освіту їй більше ніколи не знадобиться. А драматичного 24 лютого прошепотіла сама до себе: «Добре, що я колись закінчила той технікум!»

Сьогодні пані Наталія зізнається, що раптове перенесення «з підборів і шовкових платтячок» — у берці та «піксель» було для неї справжнім шоком: «Попервах важко було рухатися, складно присідати. А сьогодні… я вже й не дуже уявляю себе без цієї військової форми — неначе все життя її носила!». «А мені стріляти подобається — особливо з РПГ!» — не витримує і вставляє свої «5 копійок» донька пані Наталі, Вероніка Попозогло".

Так, мати й донька разом служать у лавах 100-ї окремої бригади територіальної оборони! Впродовж перших днів дівчина допомагала мамі годувати військових на правах волонтера — але вже 28 лютого й сама вдягнула військовий однострій. Що ж до безпосередніх секретів приготування того ж таки борщу, Наталія та Вероніка Попозогло в один голос кажуть: «Головне любити і поважати людей, для яких готуєш — тоді все вдасться якнайкраще!» І навздогін згадують, як одного разу довелося готувати вечерю на кількасот людей, не маючи «ані грама м’ясця», однак на виході з «їдальні» щире «Дякую!» прозвучало багато-багато разів…

А в тому, що Перемога буде, у сім’ї Попозогло ніхто ані крапельки не сумнівається, каже пані Наталя: «Я прийшла сюди не за гострими відчуттями — я прийшла сюди допомагати здобувати Перемогу! Ми гнатимемо їх до самісінької Москви. А якщо треба буде — то й далі. Поки не погодяться на повну і беззастережну капітуляцію. Бо це вони прийшли на нашу землю. Прийшли нас вбивати… Якщо доведеться відкласти черпака і по-справжньому взяти до рук автомата — рука не здригнеться, око не підведе!»