"Ми не знаємо, як довго триватиме війна": Чи готові в Україні оголосити мобілізацію молоді до 25 років

Опитані Bloomberg військові розповіли, що попри зниження призовного віку в Україні з 27 до 25 років "проблема з особовим складом залишається". Незважаючи на новий закон про мобілізацію, який знижує призовний вік, дефіцит особового складу залишається проблемою в українській армії. Про це йдеться у статті американського видання Bloomberg.

"Більшість людей, з якими я спілкуюся (зі складу Сил оборони. – Ред.), мають приблизно по 40-45 років", – сказав у коментарі виданню військовий експерт Павло Нарожний, додавши, що "молодші люди – особливо молодші за 30 – у війську зустрічаються відносно рідко".

Високопоставлений український військовий чиновник на умовах анонімності повторив цю оцінку, посилаючись на середній бойовий вік 43-45 років.

"Ідею про те, що молодь повинна уникати поля бою, було закріплено в законі, донедавна призов на військову службу здійснювався лише для осіб старше 27 років. Нещодавно його було знижено до 25, але ситуація погіршується неефективним призовом тих, хто потрапляє в цільовий діапазон", – пише Bloomberg.

Зокрема, серед населення, вимушено переміщеного через бойові дії, багато молодих людей неможливо знайти. За інформацією видання, лише половина з 4,5 млн переселенців перереєструвалася за новою адресою.

Іншим фактором є те, що матері, які втекли зі України з синами-підлітками, не повертають їх назад, коли вони вже досягли повноліття.

До цього додається демографічний фон, який означає, що через бебі-бум 1980-х українців у віці за тридцять вдвічі більше, ніж укранців, народжених у 1990-х – на початку 2000-х років.

Окрім ідеї, що відправка української молоді на передову є непопулярною ідеєю серед політиків, орієнтованих на настрої електорару, звільнення чоловіків віком від 18 до 25 років від бойових дій на передовій вмотивовано вірою в те, що вони стануть ключем до відновлення України в майбутньому.

Про це у коментарі Bloomberg сказав народний депутат Сергій Рахманін, член парламентського комітету з питань безпеки і оборони. "Ми не знаємо, як довго триватиме війна, які ресурси нам знадобляться і як довго", – сказав він.

На початку вторгнення Віталій Привроцький записався до війська разом з іншими друзями, які, як і він, були ветеранами радянської афганської війни.

"Коли я записувався, медкомісія нічого не перевіряла", – сказав телефоном Привроцький, який служить під Харковом. Його дружина, за його словами, дуже переживала, що чоловік може загинути, але він сказав їй: "Ми важко працювали, щоб заробити достатньо, щоб зробити наше життя комфортним. Я не хочу, щоб росіяни прийшли і все забрали".

Зрештою, його дружина померла від інсульту, коли він був у від’їзді. Боєць вважає, що це трапилося, бо жінка дуже за нього переживала. Тепер Привроцькому, якому вже за 50, важко пройти в захисному спорядженні понад кількасот метрів, не відчуваючи стиснення серця. Він не в змозі прислухатися до порад лікаря, що йому слід уникати стресу. Як і багато хто, він служить без перерви з початку війни без перепочинку.

"Мова про війну відштовхує як молодь, так і членів їхніх родини, які інакше могли б дозволити їм воювати. Мова смерті заради України – це неправильний підхід. Ніхто не хоче посилати генофонд на знищення", – каже Олексій Мельник, співробітник київського аналітичного центру "Центр Разумкова".