"Ми вже ніколи не почуємо, як сміється Ліза": Лілія Ребрик зворушила українців дописом про дітей, які загинули через російську агресію

Популярна українська телеведуча та актриса Лілія Ребрик 24 листопада вирішила згадати про невинних дітей, які загинули від рук російських агресорів за 9 місяців повномасштабної війни в Україні. Зірка зазначила, що за цей термін жінка здатна виносити нове життя, проте окупанти обрали інший шлях – забирати ці життя. Своїми роздумами артистка поділилася на особистій сторінці в Instagram, передають Патріоти України.

Вона згадала про маленьку сонячну Лізу, якої не стало внаслідок теракту РФ у Вінниці 14 липня, про 4-річного Сашка, якого шукала вся Україна, сподіваючись, що він все ще живий, та інших. Крім того, нагадала Ребрик про малюків, котрі стали сиротами під час війни, оскільки їхніх батьків убила російська ракета. Всі ці історії – велике горе для кожної окремої родини та всіх українців загалом.

"За 9 місяців виношують нове життя. Народжують дитину. Плекають нове. Вони ж вибрали інший шлях – шлях руйнування, смертей, вбивств. Ми більше ніколи не почуємо, як сміється маленька Ліза з Вінниці. 5-річний хлопчик із Києва більше ніколи не обійме свою маму – лікаря з "Охматдиту". Жінка з Куп'янська назавжди пам'ятатиме, як ставила хрест синові прямо в себе на городі. А 4-річний Сашко, який тікав на човні з бабусею від обстрілів на Київщині, ніколи не піде в перший клас, про який він так мріяв", – щемливо написала Ребрик.

Пробачити росіян після такого, переконана телеведуча, ми ніколи не зможемо. "Росія зламала тисячі людських життів. Замість миру – обрали війну. І цей вибір відгукнеться їм через багато поколінь. Я знаю, що ненависть – погане почуття. Гаразд, нехай це буде лють. Але ми ніколи не пробачимо. І... ніколи не зламаємося: ні в темряві, ні у світлі", – підсумувала зворушливий допис знаменитість.

Під публікацією зібралося чимало коментарів від українців, яких торкнулися слова Ребрик до глибини душі. Вони ділилися своїми емоціями з цього приводу: "Як же це важко", "Це саме ті слова, які хочеться кричати, тому що розриває душу. Але вони не почують, бо глухі. Тоді ми їм покажемо на полі бою", "Не вкладається в голові, це як страшний сон і ми всі ніяк не прокинемося", "Нехай без світла, нехай без води, нехай без електрики зовсім, без інтернету, але щастя, що без Московії. Ми незламні як на фронті, так і в тилу", "Біль кожного українця".