На Дніпропетровщині навколішки прощались із бійцем, який 8 днів тримав позиції в Бахмуті і врятував брата (відео)

Вісім днів без перепочинку він тримав оборону на позиціях Бахмута, витягнув брата з-під вогню, а сам - загинув. У Томаківці, на Дніпропетровщині, напередодні попрощалися з Максимом Ляхом. Хлопцеві було лише 22, коли він став до зброї. За ним до військкомату пішов і його 18-річний брат, передають Патріоти України..

Авто із великою світлиною на лобовому склі та найстрашнішим написом - груз 200, повертає на вузьку вулицю. Навколішках з прапорами його зустрічають земляки. Так до батьківського дому востаннє повертається Максим Лях.

Він загинув у 23. Успішний студент закордонного вишу, Максим міг би і далі залишатись там, та коли починається велика війна, він повертається до України. Разом з 18-річним братом добровольцем йде на фронт. Здавалося б - недосвідчений юнак, він швидко стає одним з кращих бійців свого підрозділу, отримує позивний "Фрост".

Останні тижні вони тримали оборону у Бахмуті, у справжньому пеклі, розповідає командир. “Бій триває увесь день, говорять, що ми там відбиваємо якусь кількість атак, але це просто безперервна атака”, - пояснює Богдан.

Брати, що завжди були разом, пліч-о-пліч потрапляють під російський авіаудар, менший отримує поранення. “Іван отримав поранення і його брат Максим, який загинув, він його врятував. Він відтягнув його з вогню, надав першу медичну допомогу і таким чином врятував свого брата. Через декілька днів через кулю снайпера він загинув”, - розповідає командир.

Молодший Іван, що вижив, нині щойно з реанімації - ледь тримається на ногах, але міцно стискає прапор весь у плямах крові, з написом “Воля або смерть”. Каже, не знає нікого сміливішого за брата.

Попрощатися з Максимом прийшли сотні людей, хлопець мав багато друзів. Дуже любив природу, багато читав і чудово готував. “Не віриться ще досі, таке наче він завтра зателефонує і ми зустрінемось, коли Макс приїжджав, він збирав усіх друзів”, - кажуть друзі.

До того, як снайперська куля вразила Максима, він понад 200 годин без перепочинку бився з ворогом. Позиції росіян були лише за 30 метрів. “Він 8 діб не їв не пив і не спав, 8 діб їх не могли вивести. Старший міг вийти з меншим, але він залишився, бо нього були молоді побратими там і він сказав, я їх не лишу”, - розповідає мама бійця.

Коли обидва сини пішли на фронт, їхня мати не змогла бути осторонь. ТСН розповідала як жінка створила потужну волонтерську організацію, на фронт передавала бронежилети, аптечки та автівки. Навіть зараз закликає усіх допомагати армії. “В Бахмуті пекло, не можна лишати Бахмут, підуть в Славянск, підуть далі. Допомагайте кожному військовому, ми повинні перемогти цю нечисть”, - каже жінка.

Читайте також: