На Волині красується найстаріший хрест- надгробок України: Дослідники розповіли, за що король Данило Галицький так особливо вшанував свого дружинника

Старі хрести на міських цвинтарях та одиноких могилах в степах та полях України зазвичай налічують кілька сотень років. Здебільшого то намогильні камені запорожців XVI-XVIII століть, форма котрих походить від тамплієрського або мальтійського хреста, зазначають Патріоти України. Однак на загальному фоні хрестоподібних витворів українського поховального мистецтва виділяється пам’ятка, вік якої сягає восьми століть. Найстаріший відомий могильний хрест розташований біля села Зимне на Волині й датується XIII століттям.

Голова «Україна Інкогніта» Роман Маленков пояснює — це могила Клима Христинича, дружинника українського короля Данила Романовича, або ж Данила Галицького. Його існування засвідчує «Галицько-волинський літопис», що у 1213 році був вбитий воїн Клим Христинич, і його хрест досі стоїть «на Сухій Дорогві».

Вважається, що хрест зробили з каменю в Карпатах і привезли на Волинь, адже там не було достатньо великого моноліту, щоб витесати його. Першим пам'ятку дослідив Ілля Шляпкін, який на початку XX століття відкрив поруч велике людське поховання з ушкодженим черепом.

Сам хрест має висоту 308 см (205 см над землею) та 108 см завширшки. На ньому є кілька заглиблень — ймовірно, для ікони чи напису. За переказами, такий великий хрест для воїна Данило Галицький замовив, бо дружинник затулив правителя Галицько-Волинської держави собою, пожертвувавши життям.

Місцевий краєзнавець Юрій Ліщук зазначає, що можливо є й старші хрести, але недостатньо свідчень чи написів, щоб точно їх датувати. Цікаво також, що давні цвинтарі, на яких могли зберегтися стародавні могили, існують і донині — їх кількість оцінюється у 850. Проте, Маленков припускає, що їх може бути до трьох тисяч, але вони просто не знайдені.

Село Зимне та його скарби

Село Зимне на Волині відоме не тільки найстарішим хрестом в Україні. Тут знаходиться Зимненський Святогірський Успенський монастир. За переказами, у 1001 році князь Володимир збудував на Святій горі дерев’яну церкву Успіння Пресвятої Богородиці та поруч — Троїцьку. Монастир вперше згадується в XI ст. у житії преподобного Феодосія Печерського: тут зупинився і помер преподобний Варлаам, один із перших ігуменів Києво-Печерської Лаври. Його мощі спершу зберігалися в монастирі, пізніше перенесені до Києва.

Монастир славиться Чудотворною іконою Зимнівської Божої Матері, принесеною з Константинополя в 988 році княгинею Анною і пізніше подарованою князем Володимиром монастирю.