На Землі можуть зовсім зникнути повні сонячні затемнення. Астрономи пояснили, що аідбувається

Повні сонячні затемнення, які сьогодні вважаються одним із найвражаючих астрономічних явищ, у далекому майбутньому можуть повністю зникнути. Причина полягає у поступовому віддаленні Місяця від Землі – процесі, який науковці вже понад 50 років точно фіксують за допомогою лазерів і спеціальних дзеркал, залишених астронавтами на поверхні супутника, передають Патріоти України.

Вимірювання базуються на лазерних імпульсах, які обсерваторії Землі надсилають до ретрорефлекторів, встановлених під час місій Apollo та Lunokhod. Про це повідомляє Space Daily.

Місяць щороку віддаляється від Землі приблизно на 3,8 сантиметра. На перший погляд це здається незначною величиною, однак саме вона поступово змінює видимі розміри Місяця на небі.

Сьогодні людство живе у рідкісний період історії Сонячної системи, коли диск Місяця майже ідеально збігається за розміром із диском Сонця. Саме тому під час повного затемнення супутник може повністю закривати сонячну поверхню, залишаючи видимою лише корону.

Науковці пояснюють, що цей збіг є тимчасовим. У минулому Місяць був значно ближчим до Землі, тому затемнення виглядали інакше – супутник перекривав Сонце із великим запасом. У майбутньому ж через подальше віддалення Місяць уже не зможе повністю закривати Сонце.

Приблизно через 600 мільйонів років повні сонячні затемнення зникнуть. Після цього на Землі можна буде спостерігати лише кільцеподібні затемнення, коли навколо темного диска Місяця залишатиметься яскраве кільце сонячного світла.

Причиною віддалення супутника є припливні процеси. Гравітація Місяця створює припливи в океанах Землі, а взаємодія між обертанням планети та водними масами поступово передає енергію орбіті супутника, змушуючи його віддалятися.

Вчені наголошують, що нинішня епоха є унікальною для спостереження повних затемнень. Саме такі явища бачили давні цивілізації, а також астрономи, які використовували затемнення для наукових відкриттів – зокрема під час перевірки теорії відносності Альберта Ейнштейна у 1919 році.

Ретрорефлектори, залишені на Місяці астронавтами місій Apollo 11, Apollo 14 та Apollo 15, а також радянськими апаратами Lunokhod, досі працюють. Вони дозволяють вимірювати відстань до супутника з точністю до міліметрів і фактично фіксують процес, який одного дня змінить вигляд сонячних затемнень назавжди.