Сірі панелі й світла цегла тягнуться вздовж проспектів Соборності та Молоді в Луцьку так довго, що здається — їм немає кінця. Це не квартал і не житловий комплекс із кількох окремих корпусів. Це один-єдиний будинок — легендарний Будинок-вулик, який уже понад чотири десятиліття утримує славу найдовшого житлового будинку у світі, передають Патріоти України з посиланням на Suspilne.media.

Його суцільна частина простягається на 1750 метрів, а разом із відгалуженнями — майже на 2775. Усередині — тисячі квартир, десятки під’їздів і близько десяти тисяч мешканців. Фактично це місто в місті, зі своїми маршрутами, легендами й навіть внутрішньою географією.

Від амбітної ідеї до архітектурного рекорду

Історія гіганта почалася у 1969 році. Луцьк стрімко розвивався як промисловий центр, і житла катастрофічно бракувало. Замість типового прямолінійного мікрорайону архітектори запропонували сміливе рішення — зигзагоподібну конструкцію, де секції з’єднані під кутом 120 градусів.

Головним автором проєкту став луцький архітектор Василь Маловиця. Разом із командою він створив будівлю з блоків серії 114-87, доповнивши їх трипроменевими вставками — на той час це було новаторське рішення для радянського містобудування. Будинок зводили поетапно, майже 11 років, поки він не перетворився на бетонного гіганта, що нагадує бджолині стільники або велику літеру Z.

Архітектурна хитрість мала практичну мету: кожна секція відповідала нормам доступності — школа не далі 500 метрів, магазин — 300, зупинка транспорту — 150. Тобто масштаб поєднали з функціональністю.

Лабіринт, у якому легко загубитися

Мешканці перших років заселення згадують, що блукали між арками й подвір’ями, бо всі вони були надто схожими. Кажуть, деякі навіть викликали таксі, щоб дістатися “свого” під’їзду. І це звучить майже правдоподібно: пройти від одного кінця до іншого — майже година пішки.

Будинок має десятки адрес і понад сотню під’їздів. Вікон — близько 15 тисяч. З висоти пташиного польоту він виглядає як гігантська змія, що обвиває мікрорайон.

Для порівняння, відомий віденський житловий комплекс Karl Marx-Hof має довжину близько 1100 метрів. А данський Bymuren — 1475. Луцький “вулик” перевершує їх саме своєю суцільністю: це одна безперервна конструкція, а не окремі корпуси.

Як це — жити в найдовшому будинку планети?

Попри масштаб, життя тут звичайне й навіть затишне. Квартири просторі, з балконами, подвір’я зелені, школи й садочки поруч. У 1970-х житло в “вулику” вважалося престижним.

Мешканці жартують, що у них не просто сусіди — у них ціла спільнота. Тут легко знайти майстра, няню чи нових друзів для дітей. Під час складних періодів, зокрема у воєнні роки, підвали стали укриттями, де люди підтримували одне одного. Великий дім навчив жити разом.

Звісно, є й труднощі. Комунікації тягнуться кілометрами, інколи губиться тепло, а однакові двори досі можуть збити з пантелику гостей. Але більшість мешканців не уявляють себе в іншому місці.

2026 рік: нове життя старого гіганта

Сьогодні будинок поступово модернізують. Частину секцій утеплили, встановили нові теплові пункти, оновлюють дахи. Платіжки за опалення зменшилися, а фасади набувають свіжішого вигляду.

Водночас гігант став туристичною цікавинкою. Його знімають з дронів, про нього пишуть медіа, а гості Луцька спеціально приходять, щоб пройтися “від початку до кінця”. Для когось це просто рекорд, а для когось — дім із десятиліттями спогадів.

Цікаві деталі, які вражають

• 1750 метрів суцільної довжини — рекорд серед житлових будинків.
• Близько 10 тисяч мешканців — більше, ніж у багатьох українських селах.
• Орієнтовно 15 тисяч вікон — ціле “зоряне небо” на фасаді.
• Якщо йти без зупинок, дорога з одного кінця в інший займе майже годину.

Будинок-вулик — це не просто архітектурний експеримент епохи 1970-х. Це простір тисяч історій, дитячих ігор у дворах-лабіринтах, ранкових маршрутів до школи й вечірніх розмов на лавках.

Нагадаємо, раніше Патріоти України повідомляли про соціальний будинок Karl Marx-Hof у Відні, який помилково вважають найдовшим у світі.