Виходячи з цього замовник ставив перед конструкторами відповідні завдання щодо можливостей машини. І характеристики її мали бути взаємно виключними, зазначають Патріоти України.
Наприклад, військовим потрібна була максимально низька машина, але з визначною прохідністю – тобто з великим кліренсом і повним комплектом агрегатів трансмісії під днищем. Вона повинна була вміти плавати і літати (хоча і у вантажному відсіку літака або гелікоптера) – але при цьому не могла бути легкою через привід 4х4 і замовлену місткість.
При такому наборі суперечливих “побажань” не дивно, що створювали цю машину протягом десяти років. Тому свої перші перемоги ТПК Луцького автомобільного заводу здобув ще до того, як був зарахований на службу до лав армії.
Образно кажучи, змагатися довелося з паралельними дослідними конструкціями – і в конкуренції з іншими заводами, і просто з застарілими та нежиттєздатними схемами. Про деякі проєкти ТПК розповімо нижче.
Перша спроба створити легкий багатоцільовий транспортер була настільки законспірованою, що невідома навіть точна дата створення проєкту. Роботу довірили автозаводу, який тоді випускав найменші на той час автомобілі в країні: московському МЗМА. Найперший ТПК вже мав правильну концепцію: низька самохідна платформа на базі стандартних “легкових” агрегатів.
За військовою “модою” тих часів, колонку керма зробили на шарнірі, так що водій міг керувати ним не лише сидячи на сидінні, а й… переповзаючи поряд – для ще більшого зниження силуету. Позаду водія під низьким тентом вздовж кузова поміщалися двоє нош для поранених. Створена була машина на агрегатній базі “Москвича 401” з його 26-сильним двигуном. Машина вийшла важкою і до того ж не могла плавати, тому її відправили на доопрацювання.
Другий ТПК був теж московського проєкту, але базувався він на шасі справжнього позашляховика – дослідного “Москвич-415”, який, до речі, так і не побачив конвеєра. Машина мала розташований між двома сидіннями 30-сильний двигун і трансмісію 4х4 від моделі “Москвич-410”.
Через “повнорозмірні” агрегати й класичне “джиперське” компонування цей ТПК виявилася надто важким, довгим, і головне – зависоким. Тобто суттєвих функціональних переваг перед звичайним позашляховиком він не мав. Тож наступний ТПК вирішили конструкторам МЗМА вже не доручати.
Поки на МЗМА експериментували з візками на шасі “Москвичів”, у дослідному інституті НАМІ почали свій проєкт транспортера переднього краю – з розумінням того, що машину треба зробити поменше. Концепція була в цілому та сама, але створювали її на рівному місці, не беручи за основу якусь існуючу платформи. Для більшої компактності амфібії її обладнали двоциліндровим опозитником від важкого мотоцикла, який встановили спереду.
Кузов-платформу НАМІ-032 зробили у вигляді човна, в який поміщалося двоє нош з пораненими або шестеро у сидячому положенні. Трансмісія мала бути 4х4, колеса запланували малими, але з колісними редукторами для збільшення кліренсу до 300 мм. Кермо розташували по центру, і це рішення через десяток років дійде до конвеєра. Прототип НАМІ-032 мав кілька літерних модифікацій, перші мали проблеми з прохідністю, а в цілому долю проєкту визначив двигун: він був слабким.
Наступну спробу створення ТПК доручили Запорізькому автозаводу “Коммунар”, куди передали недороблений проєкт з НАМІ. Тутешні конструктори спиралися на те, що мали – тобто на чотирициліндровий V-подібний мотор МеМЗ-965, що вже серійно випускався в Мелітополі для “Запорожця”. Від нього використали й коробку передач, щоправда, в переробленому вигляді – з доданою повзучою передачею і виходом на задню вісь.
На задньому мосту було встановлене блокування міжколісного диференціала, біля коліс – редуктори, які “підіймали” машину над грунтом. Керувати машиною йдучи або переповзаючи поряд, було неможливо. Але для зниження силуету водій міг їхати лежачи, для чого рульова колонка опускалася вниз. Після кількох проміжних варіантів ЗАЗ-967 визнали таким, що відповідає вимогам військових, і для серійного виробництва передали на Луцький машинобудівний завод.
Трохи згодом завод перейменували на Луцький автомобільний, а транспортер на ЛуАЗ-967. В 1968 р. автомобіль став на озброєння армії, також він постачався арміям дружніх країн, зокрема, Німеччини. Аналогів ТПК не існувало у жодній армії світу – такого поєднання тактичних можливостей не вдалося досягти автомобільним конструкторам інших країн.
Народні депутати ухвалили в першому читанні законопроєкт № 9363 "Про внесення змін до деяких законів України щодо цифровізації виконавчого провадження". "За" проголосував 271 нардеп. Серед норм документа – можливість автоматичного арешту коштів боржник...
Жителям прикордонних районів Білгородської області роздали понад 9 тис. вогнегасників для того, щоб вони гасили пожежі після обстрілів. Про це повідомив голова регіону В'ячеслав Гладков, передають Патріоти України. «Може, хтось подумає, що інформація н...