"Нас заливає не лише водою, а й вмістом вигрібних ям": Жителька Херсону розповіла про наслідки підриву Каховської ГЕС

Вночі 6 червня окупанти підірвали конструкції Каховської ГЕС. Машинна зала станції не підлягає відновленню. Після знищення греблі підтоплення загрожує близько 80 населеним пунктам. Вода дійшла до частини Херсону і однією з постраждалих стала місцева волонтерка Ольга Цілинко, яка звернулась до українців у соцмережі з проханням про допомогу, бо вона втратила дім і лишилась з двома дітьми, передають Патріоти України.

«Гидотна мить. Ми з дітьми втратили все, чим жили. У дітей зрив, ми про кожну ниточку дбали з ними разом. Ми з дітьми роками створювали свій Рай, в якому було все. Врятувати не встигли: вивозили тварин та одиноких літніх сусідок. Вибачте… соромно… але я самотужки не вигребу…», — такий допис залишила мешканка Херсону. Ми зв’язались із нею та дізнались, що відбувається в її мікрорайоні.

«В нашому мікрорайоні жінка втопилась — погано ходила і не встигла дати собі раду»

- Херсон потрібно рятувати, принаймні людей, які там живуть. Станом на вечір 6 червня місто залите водою на 30%. Коли я дивлюсь новини, то мені хочеться телефон розбити, бо багато неправди. Такої катастрофи споконвіку ще не було, — розповіла «ФАКТАМ» Ольга Цілинко, виконавча директорка Херсонської міської громадської організації «Центр Софія». — Коли мені написала знайома з Києва і я переслала їй фото з місця подій, то вона не могла повірити. Свій дім втратила не лише я, а й тисячі інших людей. Годину тому на моїй вулиці було по груди, зараз вода вже піднялась на 170 сантиметрів. І вода йде та йде. Течія дуже сильна.

— В якому саме районі Херсону мешкаєте і коли почала туди прибувати велика вода?

- Мікрорайон Острів уже повністю залитий, я живу від нього через річку. В районі Забалка. Вранці 6 червня мені подзвонили знайомі та повідомили про підрив Каховської ГЕС. Ми прокинулись з дітьми, але все одно до кінця не вірили, сподівались, що мине, бо ми знаходимось вище. Навіть коли навесні окупанти погрожували терактом, все одно у місті казали, що вода підійметься максимум на метр. У нас дамба вздовж цієї річки, й ми думали, що можна буде закрити зливку. Бо вода вже о восьмій ранку була на нашій вулиці. Ми засікали, то за 15 хвилин вода просунулась на 40 метрів вперед. Дзвонили у ДСНС, просили техніку, щоб якось закрити ту зливку. Але нам відповіли, що машин нема. Хоча місяць тому ринок розбирати машини були. Дамба висотою 2,5 метрів, по ній йдуть колії від річкового порту до залізничного вокзалу. Туди вода не пішла, а чомусь хлинула у зворотному напрямку саме через нижню зливку. Уявіть собі — в нашому мікрорайоні жінка втопилась. Вона погано ходила і не встигла дати собі раду.

— Скільки будинків на вашій вулиці вже у воді?

- На нашій вулиці 250 будинків, паралельно ще інші будинки. Десь до 1000 будинків лише в нашому мікрорайоні затоплено. А ще у нас є Східний мікрорайон біля Антонівського мосту. Від останнього до мого будинку десь 22 кілометри. І це все заселено людьми. Тому уявіть масштаби катастрофи. Ми свій дім купили 19 років тому, душу і кошти туди вкладали. 16-річний син приїхав із істерикою й казав до мене: «Мамо, рідненька, ми ж з тобою все вкладали у дім». Пам’ятаю, як він хотів комп’ютера, а довелось відмовити, бо потрібен був холодильник. А скільки троянд біля дому росло… Ми нікуди не виїжджали під час окупації, бо я казала сину та доньці: як це ми кинемо своє житло, ми ж так його любимо. Ми розмовляли з будинком. Це страшна річ насправді. Бо нічого не лишилось. Ми забрали лише гроші та документи, вивезли котів та собак, одиноких пенсіонерів. Дзвонила мамі, яка в окупованому Скадовську. Там все тихо.

«Наш район найбільше обстрілювали окупанти. Ми вже звикли до цього пекла»

- Тобто ваш дім не підлягає відновленню?

- Є версія, що там не можна буде жити, тому що в нашому мікрорайоні немає центральної каналізації, її не могли побудувати із об’єктивних причин. У нас вигрібні ями. Й син, коли приїхав, то загруз у фекаліях. Наші будинки залиті не лише річковою водою, а й вмістом вигрібних ям. Тому я навіть не знаю, як бути далі і чи повернемось ми колись у нашу хату, бо від обстрілів ще якось можна залатати дім, а от як бути з фекальними масами — питання.

— Де ви тепер мешкаєте?

- Наша громадська організація працює у форматі центру реабілітації для дітей з інвалідністю. Знаходимось в центрі Херсону. Зараз із дітьми будемо мешкати там. Поки там води нема, бо високо. Продуктів та одягу вистачає.

- Чи є паніка серед населення?

- Ні, людей мало лишилось. Бо наш район найбільше обстрілювали окупанти, на нашій вулиці чимало побитих хат. Ми вже звикли до цього пекла і швидко зорганізувались. Але, як я казала, зливку не вдалось закрити через відсутність техніки. Якби це зробили, затопило б лише городи та підвали.

- Про можливий підрив Каховської ГЕС окупанти говорили ще минулого року. Чи місцева влада готувалась до того, щоб «пом'якшити» наслідки?

- Я думаю, що не вірив ніхто в те, що росіяни підуть на таке. Тільки вчора хвалили нового мера за те, що будують бомбосховища, сміття вивозять, щось роблять у місті. А у даному випадку підготовка вимагала б мільйонні кошти, яких не було, або які йшли на інші першочергові потреби.

— Який сенс для росіян був це робити?

- Мені здається, для того, щоб відступити. Як Сталін. Я історик за першою освітою, і ця війна вона повторює те, що вже було раніше. Тільки в більш скороченому варіанті.

Надати допомогу Ользі Цілинко можна за реквізитами її карток:
4323 3473 7696 1378; 4149 4993 9918 3985