Приєднуйтесь
Приєднуйтесь
Після закінчення університету познайомилась з іранцем. Декілька разів їздила до нього в гості. Щоб побачитись з майбутнім чоловіком, запрошення надсилали від імені сестри чоловіка. Не міг неодружений іранець запрошувати незаміжню дівчину до себе.
"Ми розписались у Києві та зі свідоцтвом про шлюб пішли у посольство Ірану в Україні. Хотіли оформити мені громадянство, - розповідає Вероніка, - Мені поставили умову: одружитись згідно ісламськими традиціями і щоб шлюбну церемонію провів мулла (ісламський священик). Приймала мусульманство тільки на папері, ніхто ні про що не питав. З усіма документами знову повернулись у посольство. Через тиждень віддали готовий паспорт. І коштувало це близько 120 доларів. Якби я це робила в Ірані, це затягнулось на рік".
"Відрізняється сприйняття країни коли турист та коли приїжджаєш на зовсім. Я спочатку була зачарована новою країною, людьми, смачною їжею. Ми не сиділи вдома, постійно кудись їздили. А коли переїхала, чоловік ходив на роботу, а я сиділа вдома й мені було дуже нудно, - згадує Вероніка, - Чоловік дозволяє виходити кудись недалеко, бо я знала мову. Але на вулиці можуть приставати незнайомі до дівчини, яка гуляє сама"
Іранці дуже люблять ходити в гості. Мінімум раз на тиждень приходить велика компанія друзів та рідних. Якщо запрошують на обід, потрібно прийти за 2 години до початку, щоб господарі не подумали що ви прийшли тільки поїсти. З собою в основному беруть мінімум 1 кг солодощів до чаю.
"Трохи нервувала ця традиція. Бо в Україні гості частіше збирались у кафе, а тут навпаки усі додому один до одного йдуть. Та й потрібно завжди бути готовою, щоб у квартирі було прибрано, були солодощі, фрукти та якась їжа. Найчастіше приходять без запрошення. Кажуть, що ненадовго, а залишаються на весь день, - зазначає Вероніка, - Усі іранки готують самі, у них це в крові. Але тут також багато кафе, де можна купити готові страви".
Поставити самовар на плиту - перше, що робить кожна іранська господиня. І поки вода повільно закипає, робить свої справи. У маленький заварник насипають багато заварки та ставлять хвилин на 30 настоятись зверху на самовар. Чай можуть захотіти у будь-який час, тому постійно має бути кип'яток. Іноді самовар не вимикають увесь день.
Коли Вероніка тільки переїхала, вона на власному досвіді познайомилась із удаваною ввічливістю, що називають "таароф". Сусідка побачила, що дівчина повертається додому та почала запрошувати до себе. Казала: "Заходьте, мій дім для Вас відкритий". Це була просто люб'язність, жінка хотіла показати доброю сусідкою.
"Тоді подумала, що якщо гукає, то треба зайти. Думаю, яка гарна жіночка, видно подружитися зі мною хоче, якщо мене ще не знає, а відразу в гості до себе кличе,- згадує Вероніка, - Перші секунди вона мені посміхається, запрошує пройти сісти, навіть не знімаючи взуття, але я не така, я взуття зняла. І потім починає бігати по квартирі, прибирати все, витирати стіл, ставити чайник, мити посуд. І тут я тоді здивувалась. Чого ж мене тоді запрошувала, якщо вдома не прибрано і гостей вона явно не чекала? Через хвилин десять приносить мені чай, солодощі, цукор і фрукти, сідає біля мене і починає розмову про природу і погоду. Допивши свій чай я встаю, дякую її і кажу що мені потрібно йти. На що вона мені запропонувала залишитися і пообідати з їх родиною. Тут моя логіка зовсім поїхала. Мене ж тут явно не чекали, обід навіть на плиті не стояло і видно що у неї були свої турботи. Так чого ж вона мене не відпускає? Після довгих відмовок та подяк, все-таки дійшла до свого дому. А там мені вже чоловік дав прочухана. Виявляється, тільки невиховані погоджуються на удавану ввічливість "таароф".
"У Ірані чоловік забезпечує житлом, а жінка – усе у житлі. Тобто майбутня дружина купує усе в спільну оселю – від білизни до холодильника. Потім усі родичі ходять по оселі та дивляться що та якої марки купила дружина. Сестри мого чоловіка заробляли самі гроші та не одружились, поки не було потрібної суми. А деяким допомагають батьки, - розповідає Вероніка, - Жінки працюють переважно у салонах краси та вихователями. В Ірані не побачиш жінок, які саджають квіти та метуть дороги. Дівчата можуть працювати у банку, офісі. У супермаркеті на касі тільки. Але консультантом, де вона тільки одна – ні. Прибиральницею – тільки там, де одні жінки".
Робочий день іранців починається з 7 ранку до 12 дня. З 12 до 17 більшість іранців відпочивають. Торгові центри відкриті, але магазини в ньому зачинені. У кафе чи ресторанах може вже не буде обіду. Банки, пошта та усі державні структури після обіду не працюють.
Український тенісист Ерік Ваншельбойм потрапив у неприємний інцидент. 23-річний спортсмен у парі з Денисом Євсєєвим з Казахстану мав зіграти у чвертьфіналі турніру ATP Challenger Tour у Монтемарі, повідомляють Патріоти України. Однак хлопець не зміг вз...
Журналістка Яніна Соколова розповіла деталі конфлікту з ексміністром економіки, президентом Київської школи економіки (KSE) Тимофієм Миловановим. Він, за її словами, поширює неправдиву інформацію та не виконав обіцяного фінансування благодійного проєкт...
