Нашого цвіту по всьому світу: Українка розповіла чого очікувати, коли їдеш навчатися та жити в Китай (фото)

Софія розповіла, чому неможливо поєднувати навчання з роботою, для чого дивитись китайські серіали і коли одягати національний китайський одяг, передають Патріоти України з посиланням на Inspired.

Після навчання в школі я вступила до Київського національного університету імені Тараса Шевченка на спеціальність "китайська філологія". Уже на першому році навчання знайшла грант на навчання для українських студентів у Китаї. Відбір був невеликим, особливих екзаменів чи співбесід теж не було. Потрібно було лише подати резюме, пакет документів і результати мовного тесту з китайської мови.

Про навчання та екзамени

У Китаї, як і в багатьох інших країнах світу, діє кредитно-модульна система навчання. Університетські заняття "розкидані" на весь день, вони можуть проходити вранці чи пізно ввечері. Лекції на одному з курсів у моєї групи розпочиналися близько 20:00 і тривали майже до 23:00. Тут викладачі багато уваги приділяють відвідуванню. Без вагомої причини пропускати пари не можна – за більш ніж три пропуски студентів можуть не допустити до екзамену.

У Китаї дуже чіткий розподіл віз. Якщо їдеш навчатися за студентською візою – навчайся. Через це правило для іноземних студентів фактично закриті всі способи додаткового заробітку. Працедавці зазвичай не хочуть брати на себе відповідальність і вимагають робочу візу. Тому іноземні студенти зазвичай мають багато часу для того, щоб подорожувати, відпочивати і спілкуватися. Ще в китайських університетах розвинена культура студентських клубів за інтересами. Можна знайти будь-що: танці, спортивні секції, гурток радіомеханіки, speech-клуби. Ще китайська молодь активно долучається до волонтерства.

Про сленг та китайські серіали

Базове знання китайської мови дуже допомогло мені адаптуватися в перші місяці навчання. Навіть не згадаю жодних курйозних чи незручних ситуацій, пов'язаних з мовним бар'єром. Лише одного разу спитала в китайського студента, звідки він, сприйнявши за представника іншої країни. Він так і не зрозумів, про що йшлося.

Щоб практикувати мову, часто дивлюся китайські серіали. Європейські чи американські серіали тут не підходять, часто це просто прямий (і не завжди виправданий) переклад китайською. Останній серіал, який дивилася, ще не переклали українською чи англійською. Він про типову китайську сім'ю, батьків і їхніх трьох дітей. У ньому порушується багато важливих для китайського суспільства тем. Наприклад, про привілейованість хлопчиків та про місце жінки у середовищі, стосунки між старшим поколінням та молодшим.

Про культуру

Впродовж багатьох років Китай був закритою для іноземців країною. Тепер все навпаки – вони завжди відкриті й привітні до іноземців, дуже щедрі. Китайці хочуть познайомити європейців з місцевою культурою і традиціями. Їм важливо розповідати про історію своєї країни, яка налічує понад 5 тисяч років. За цей час у Китаї правила 21 династія монархів.

За життя у цій країні я двічі одягала справжній національний одяг. Традиційний жіночий одяг у Китаї називається ципао – це сукня, що облягає фігуру, з розрізом внизу і особливим комірцем. Вперше я одягнула таку для святкування міського свята. Вона була фіолетовою, не зовсім традиційного пошиву, але дуже нагадувала справжній національний одяг.

Щодо стилю життя, то важко знайти щось, що б разюче відрізнялося від європейського. Китайці так само багато працюють, ввечері зустрічаються з друзями. Що мені особливо подобається, так це те, що китайцям часто байдуже до чужої реакції – вони можуть спокійно йти вулицею і співати. А ще дуже безпосередні і завжди фотографують європейців на вулицях.