Наука не змогла подолати закони природи: японські науковці виявили межу можливого у клонуванні живих істот

Ідея безкінечного клонування довгий час виглядала привабливою: створювати ідеальні копії організмів покоління за поколінням без «втручання» природи. Проте нове масштабне дослідження японських генетиків поставило в цій історії крапку, передають Патріоти України з посиланням на дослідження опубліковане в Nature Communications.

Протягом 20 років науковці послідовно клонували мишей, використовуючи клітини однієї донорки. Загалом їм вдалося отримати понад 1200 особин і довести лінію до 58 покоління. Але фінал виявився показовим: останні клони не прожили й доби після народження.

На перший погляд усе виглядало оптимістично. Більшість мишей у попередніх поколіннях були здоровими, жили звичайні два роки й навіть могли розмножуватися природним шляхом. Саме це раніше підживлювало гіпотезу, що серійне клонування може тривати безкінечно.

Однак генетичний аналіз показав іншу, менш очевидну картину. З кожним поколінням у ДНК клонів накопичувалися мутації — у середньому втричі швидше, ніж у тварин, народжених природним шляхом. До 57-го покоління їх кількість стала критичною: тисячі змін у геномі почали впливати на життєздатність.

Це явище пояснює так званий «храповик Мюллера» — теорія, згідно з якою у популяціях без статевого розмноження шкідливі мутації лише накопичуються і не можуть бути «виправлені». На відміну від природного розмноження, де відбувається генетичне перемішування, клонування фактично копіює всі помилки разом із ДНК.

Цікаво, що коли клонованих мишей пізніх поколінь схрещували зі звичайними особинами, ситуація частково виправлялася. У наступному поколінні зменшувалася кількість патологій і відновлювалася плодючість. Це ще раз підкреслює ключову роль природного генетичного обміну.

Отримані результати мають важливі наслідки для науки. Вони означають, що технології клонування, попри всі досягнення, мають фундаментальне обмеження. Це стосується і спроб відновлення зникаючих видів, і біомедицини, і навіть аграрних експериментів.

Інакше кажучи, клонування може бути корисним інструментом — але не заміною природного відтворення життя. Природа, як показало це дослідження, має власні механізми захисту від генетичного «виснаження», і обійти їх повністю не вдасться.