Науковці з'ясували, звідки у прісних початково океанах узялося стільки солі і як це впливає на Землю

Кількість солі в океанах Землі справді вражає: вчені підрахували, що вони містять близько 50 квадрильйонів тонн розчиненої солі, пише Discover Magazine.

Але ще більш неймовірний факт полягає в тому, що вся ця сіль не завжди була в земних океанах. Сіль повільно стікала в океан рік за роком з вершин гір, пагорбів і рівнин.

За словами вчених, сіль — це щось більше, ніж просто приправа до нашого обіднього столу. У хімії цей термін застосовується до будь-якої сполуки з позитивно і негативно зарядженими іонами, серед яких не тільки хлорид натрію, який використовується в готуванні, а й магнію, сульфату, калію та багатьох інших.

Різного виду солі знаходяться в гірських породах по всьому світу. Як відомо, такі сили природи, як замерзання і відтавання, руйнують гірські породи на дрібні частини. Мінерали в цих зруйнованих породах, внаслідок ерозії, поступово змиваються в океан.

Також через свої іони солі піддаються другому руйнівному процесу: хімічному вивітрюванню. Річ у тім, що атом водню в кожній молекулі має негативний заряд, а атом кисню — позитивний. Оскільки протилежності притягуються, дощ і річки здатні розчиняти іони солі, омиваючи ландшафти. Подібний ефект можна спостерігати навіть у підземних вулканах.

"Це відбувається скрізь, де вода стикається з камінням. Вода — найкращий розчинник", — каже хімік-океанограф із Технічного університету Данії Колін Стедмон.

Так чи інакше кожна крапля цього солоного розчину потрапляє в океан. Цікаво те, що сіль перш ніж потрапити у води океану, спочатку подорожує річками. То чому ж річки на планеті не такі ж солоні як океани?

Насправді в кожній "прісній" водоймі є трохи солі. Її кількості недостатньо, щоб ми могли відчути солонуватий смак, і тільки добираючись до океанів, сіль справді досягає необхідної концентрації.

Щойно сіль відкладається в океані, вона стає ще більш концентрованою в міру того, як вода випаровується в атмосферу. Незабаром після цього починається низка дощів, яка вимиває ще більше солі з берега.

Але сіль не залишається назавжди в океанах Землі. Природні процеси прибирають сіль з океанічної системи через деякий час. У деяких ділянках океану, наприклад, на мілководдях, концентрація солі стає настільки високою, що вона вже не може розчинитися. Тому частина цієї солі випадає в осад, утворюючи товстий шар на дні. Саме так ми отримуємо улюблену багатьма морську сіль з її характерним присмаком.

Далі океанічна вода просочується в глибоководні тріщини, тягнучи за собою в мантію і поклади солі. Звідти сіль знову проникає в камені, які рано чи пізно піднімуться на поверхню. Коли це нарешті станеться, цикл знову відновиться.

На думку вчених, люди схильні недооцінювати роль солі в океанах. Фактично, сіль відповідає за більшу частину погоди на Землі.

Теплі та холодні океанічні течії є найважливішими регуляторами глобального клімату на Землі. Ці течії створюються за допомогою таких факторів, як вітер, температура води та її солоність.

Океанографи вимірюють перелічені вище фактори, щоб змоделювати майбутню активність течій. Такі прогнози допомагають не тільки в судноплавстві та зборі енергії хвиль. Течії також переносять поживні речовини, що підтримують морське життя, а це означає, що ми можемо використовувати їх для відстеження популяцій риб.