За часів СРСР важко було знайти під'їзд, де не було б хоч одних "шкіряних" дверей темно-синього або бордового кольору. Під низ шкіри або дерматину люди часто клали наповнювач, а потім гвіздками оббивали його по краях чи всій поверхні дверного полотна. Як повідомляє YandexZen, найчастіше так робили тому, що це було модно. Але ще однією з причин також було переконання, що оббивка дозволяла поліпшити звукоізоляцію і теплоізоляцію в приміщенні, передають Патріоти України.

Популярність такого методу оформлення насамперед була викликана тим, що в СРСР не було великого вибору дверей. Водночас людям просто хотілося зробити так, щоб ті виглядали індивідуальнішими і навіть стильними.

Так, втілюючи в реальність свої дизайнерські рішення, хтось просто перефарбовував двері, а хтось брав шкіру і робив їх не такими як у всіх – дорожчими і багатшими.

Люди були переконані, що це не тільки красиво, але й надійно. Адже таке покриття певною мірою відігравало роль своєрідного чохла. В СРСР було важливо користуватися всім у будинку якомога довше, а за таким принципом простіше було змінити оббивку, ніж двері.

Водночас через те, що двері в квартирах зазвичай були не дуже надійними в плані звукоізоляції і теплоізоляції, люди намагалися зробити так, щоб вони пропускали менше тепла й шуму. Тут на допомогу і приходив дерматин, який із таким завданням справлявся на відмінно. Хоча деякі стверджували, що така оббивка рятує навіть від неприємного запаху.