Не пройти повз: Одеситка поділилася щемливою історією про те, як намагалася підтримати на вулиці українку, яка втратила брата

Одеситка Тетяна Костіна, засновниця та головна редакторка естетичного журналу про подорожі Україною La Boussole поділилася щемливою історією про жінку, яку вона зустріла у сльозах на вулиці, передають Патріоти України.

Вона опублікувала фото свого тренча, на якому залишилися сліди туші від сліз дівчини, з якою познайомилася на вулиці. Костіна закликала українців не бути байдужими до болю інших людей.

«Не пройти повз. У мене залишалося пів години до приходу подруги, з якою ми живемо в одному місті, але не бачилися вже пів року. Я дуже поспішала. Раптово на протилежній стороні вулиці почала плакати жінка, ні, не просто плакати, вона почала вити. Я одразу впізнала цей звук. Так звучать жінки, коли щось втрачають. Щось дуже цінне, щось, що складало величезну частину їхнього життя. Поки я чекала світлофор, щоб перейти, вона сідала на землю, притулялася до стовпа і ніхто, хто був поруч, не підходив до неї. Коли я нарешті була на її боці, я спитала, що трапилося, і чи можу я чимось допомогти. «Брата немає. Мого брата більше немає. Сьогодні його вбили на фронті. Він поїхав лише три тижні тому й одразу на передову. А тепер його нема», — написала дівчина на своїй сторінці в соцмережі.

Вона додала, що до них несподівано приєднався чоловік.«Я не знала, що казати в таких випадках, єдине, що я могла для неї зробити, це залишатися поруч. Я обійняла її і міцно-міцно тримала. У неї збивалося дихання, вона не могла зробити новий вдих, і я попросила її дихати разом зі мною. Я згадала, як мені допомогало це під час пологів, коли разом зі мною дихала акушерка. Раптом підійшов чоловік, спитав що трапилося. Я відповіла замість Віки, так звали жінку, що в неї помер брат. Попросила його принести водички. Він нічого не промовив й одразу зайшов у будинок. У якийсь момент я думала, що він вже не повернеться. Але він вийшов з чаркою в одній руці, зі склянкою води — в іншій», — продовжила свою історію Костіна.

У результаті з’ясувалося, що чоловік втратив сина на війні. Він запросив Віку до себе додому, щоб підтримати її. «Чотири тижні тому у нас не стало сина. Він також загинув на фронті. Он моя дружина, — він показує на вікно другого поверху, де стоїть жінка і плаче. Вам треба сісти. Ходімо. Ми знаємо, як це. Віка пішла з ним. А я пішла додому. З величезною дірою від цих двох трагедій, розуміючи, що таких „ми знаємо, як це“ з кожним днем стає все більше і більше. На фото мій тренч та сліди туші від сліз Віки на ньому, які вранці чітко нагадали, що війна щодня поруч, навіть коли ми не чуємо вибухів», — завершила свою історію авторка посту. Пізніше Костіна повідомила, що завдяки репостам вдалося знайти Віку.