Наприкінці 1920-х років в СРСР почали будувати новий тип житла – будинки-комуни. Ця ідея виникла як частина великого соціального експерименту, передають Патріоти України.
Після революції більшовицька влада прагнула не лише змінити економіку й політику, а й повністю перебудувати повсякденне життя людей. Архітектори та ідеологи конструктивізму пропонували відмовитися від "буржуазної" моделі сім’ї з окремою кухнею, побутом і приватним простором. Натомість пропонувалася колективна модель: спільні їдальні, пральні, дитячі кімнати та зони відпочинку. OBOZ.UA розповідає, якими були такі будинки, де їх встигли побудувати і чому ця ідея зрештою обернулась провалом.
За задумом ідеологів СРСР, нова радянська людина мала звільнитися від домашніх обов’язків і більше часу присвячувати праці та суспільному життю. Так житло ставало інструментом ідеології. Перші проєкти будинків-комун реалізовувалися як експериментальні. Їх будували для робітників, студентів або партійної еліти. Держава активно підтримувала ці ініціативи, вважаючи їх кроком до "комуністичного майбутнього".
Будинки-комуни суттєво відрізнялися від звичного житла. Приватні квартири там були або дуже маленькими, або взагалі зводилися до спальних кімнат. Часто мешканці не мали власних кухонь – їжу передбачалося споживати в спільній їдальні.
Архітектурно такі будівлі виконувалися у стилі конструктивізму: прості форми, функціональність, великі вікна, мінімум декору. Усередині були передбачені просторі спільні для всіх мешканців зони – клуби, бібліотеки, дитячі садки, спортзали.
Найвідоміші приклади з’явилися в Москві (наприклад, будинок Наркомфіну), Ленінграді, Харкові та інших великих містах СРСР. В Україні подібні проєкти будували в індустріальних центрах, де потрібно було швидко розміщувати робітників. Втім, таких будинків звели геть небагато – масовим явищем вони так і не стали.
Головна проблема будинків-комун полягала в тому, що ідея не відповідала реальним потребам людей. Більшість мешканців не хотіли відмовлятися від приватного життя, сімейного побуту та власного простору. Спільні кухні й інші зони швидко ставали джерелом конфліктів і незручностей. Крім того, організація колективного побуту часто працювала неефективно: їдальні, пральні чи дитячі кімнати не справлялися з навантаженням.
Із середини 1930-х років радянська політика змінилася: держава почала повертатись до ідеї традиційної моделі сім’ї та окремого житла. Тому нове будівництво переорієнтували на індивідуальні квартири.
Зміна місця роботи не завжди означає, що військовозобов'язаному потрібно особисто звертатися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Якщо нова посада надає громадянину право на відстрочку від мобілізації, повідомляти ТЦК про п...
Український співак і військовослужбовець Юрко Юрченко різко висловився про фестиваль Лайми Вайкуле в латвійській Юрмалі, який цього року знову зібрав російських артистів та частину українського шоу-бізнесу. Артист назвав захід "шабашем", заявив, що йог...
