Не тільки навідники, але й кати: Що розповіли мешканці Грози про братів Мамонів, які навели російську ракету на місцеве кафе

11 жовтня Служба безпеки України опублікувала інформацію про підозрюваних які навели російський Іскандер на кафе в селі Гроза у Харківській області. За даними СБУ, навідниками стали двоє колишніх місцевих жителів — 30-річний Володимир Мамон та його молодший брат 23-річний Дмитро Мамон, передають Патріоти України.

Також опубліковані російські паспорти обох братів та їхні посвідчення поліцаїв у лавах окупаційної «влади». Вони виїхали на територію РФ ще минулого року, перед звільненням села Гроза від окупантів. Однак вже з Росії дистанційно залучали до співпраці жителів підконтрольних Україні територій та формувати власну мережу інформаторів.

Журналіст NV Сергій Окунєв, який приїхав в Грозу одразу після трагедії 5 жовтня, почув прізвище Мамонів ще в перший день після російського удару по селу. Вже тоді місцеві жителі згадували колишніх сусідів, які втекли в Росію, як катів та колаборантів.

Лариса Шевченко (ім'я жінки змінено з міркувань безпеки та відомо редакції - прим. ред.) мешкає зовсім поруч з кафе, куди 5 жовтня влучила російська ракета. Її родина пережила російську окупацію Грози, під час якої будинок Лариси кілька разів обшукували, чоловіка погрожували розстріляти, а сина викрали та відправили в катівню. За словами Шевченко, до цих та інших злочинів мала стосунок родина Мамонів, які одразу після приходу окупантів погодилися співпрацювати з росіянами і стали поліцаями. Під час 20-хвилинної розмови з журналістом NV — ще за тиждень до того, як на них вказала СБУ — жінка 11 разів назвала Мамонів фашистами.

Окрім братів Дмитра та Володимира, Лариса також згадувала про Сергія Мамона, їхнього батька, та ще одного сина — Олександра. За її словами, уся родина була колаборантами. СБУ станом на зараз не згадує Сергія та Олександра Мамонів як підозрюваних.

«Ще до війни батько Мамонів працював з моїм чоловіком. Я потім йому якось кажу — тобі не соромно? Ти ж разом з чоловіком моїм працював. А він каже — ну і що! Це звірі», — згадує про них Лариса Шевченко.

Під час російської окупації її сина викрали та тривалий час не повідомляли жодної інформації про його місцеперебування чи статус. Жінка розповідає, що здолала пішки шляху у 35 до Куп’янська в пошуках сина. Каже, була готова до того, що її можуть вбити на блокпостах росіян.

«Я прийшла в поліцію, де вони [окупанти] тримали в’язнів. Вони не кажуть, чи тут та, чи інша людина, чи ні. Але якщо ти хочеш передати якусь передачку, і її приймають — судячи за все, він тут. Так я дізналася, що мій син в Куп’янській катівні».

Лариса розповідає, що її сина били током та приковували кайданами до металевих решіток. Одного разу вона бачила, як окупанти вели по вулиці колону українських заручників. Їх били та змушували іти в зігнутому стані, опустивши голову максимально низько. Коли люди падали, їх били та підіймали знову. Згодом окупанти почали використовувати в’язнів на примусових роботах. Зокрема, вони змушували людей розбирати завали колишнього управління Митної служби. В цьому будинку знаходився штаб окупантів, якій був точно знищений ударом ЗСУ.

Людмила стверджує, що загалом в різних катівнях та підвалах в Куп’янську могли перебувати сотні людей.

Під час швидкого контрнаступу ЗСУ восени 2022 року окупанти буквально тікали з міста, та втратили контроль над частиною в’язнів. Саме так сину Лариси Шевченко вдалося втекти з примусових робіт за день до звільнення Куп’янська.

Журналіст NV Сергій Окунєв передав цю інформацію про ймовірні злочини родини Мамонів, отриману ним від мешканців Грози, в СБУ та прокуратуру Харківської області.

За даними СБУ від початку жовтня 2023 брати Володимир та Дмитро Мамони почали збирати інформацію про заплановане перепоховання загиблого українського захисника у селі Гроза. При цьому вони розуміли, що внаслідок ворожої атаки обов’язково загинуть мирні мешканці - їхні знайомі з села Гроза, в тому числі й ті, хто надавав їм інформацію.

Дізнавшись точну адресу та час проведення мирного заходу, Володимир Мамон передав ці дані російським окупантам.

Отримані відомості росіяни 5 жовтня використали для здійснення прицільного удару по українському селу із застосуванням оперативно-тактичного ракетного комплексу Іскандер М.

Тоді внаслідок повітряної атаки РФ загинули, відповідно до оновлених даних, 55 мирних жителів, серед них — малолітня дитина. Унаслідок удару шестеро дітей залишилися повними сиротами.

В обласній прокуратурі заявили, що в кафе, по якому вдарила Росія, проводили поминальний обід. На ньому були тільки цивільні, які прощалися із загиблим військовим Андрієм Козирем. Чоловік отримав смертельне поранення в Попасній. Його поховали у Дніпропетровській області, однак син Денис вирішив перепоховати батька на батьківщині. Денис та Андрій Козирі раніше жили в Польщі, однак з початком вторгнення РФ повернулися захищати Україну. Денис Козир разом із 20-річною дружиною Ніною також загинули в кафе.

Теракт у Грозі забрав одночасно найбільше життів в Україні у 2023 році з усіх подібних злочинів Росії.

На підставі зібраних доказів слідчі Служби безпеки склали щодо братів Мамонів підозри за державну зраду та кримінальне правопорушення, вчиненим за попередньою змовою групою осіб (ч. 2 ст. 111 та ч.2 ст. 28 Кримінального кодексу України). Під виглядом дружніх розмов та листувань у месенджері зрадники випитували у людей відомості про дислокацію Сил оборони та масові заходи на території регіону.

Крім того, злочинні дії Володимира Мамона додатково кваліфіковані за пособництво у вчиненні злочину, вчинення кримінального правопорушення групою осіб та порушення законів та звичаїв війни, (ч.5 ст. 27, ч.2 ст. 28, ч.2 ст. 438 КК України).