Не тільки зона бойових дій: Туристичні маршрути Донбасу - від моря до соляних печер та заповідників (фото, відео)

Радіо "Донбас. Реалії" вийшло на вулиці Києва, щоб поговорити з киянами про Донбас. Але не про війну, як ви вже могли подумати. Про його туристичні маршрути, повідомляють Патріоти України.

Зустріти у Києві людину, яка була б на Донбасі з туристичною поїздкою, виявилося справжньою проблемою. Таких одиниці. Більшість була проїздом у родичів чи друзів, поважна частина – захищала регіон від російської агресії, але майже ніхто не їхав туди навмисне – до цікавих, вражаючих місць. Вони не ранять, а зцілюють.

«Був волонтером в зоні АТО, але туристом туди не їздив. Якщо говорити про туризм, то подивитися на руйнування після війни – можливо, але якихось туристичних місць чи історичних важливих місць я для себе не помітив. Донецькі терикони бачив, біля моря був – і на цьому місця, куди можна поїхати, для мене закінчуються», – каже хлопець-перехожий.

«Якби війна закінчилася, можна було б з'їздити. Я чула, там є якась неймовірна церква. Якщо є екскурсії на шахти, то була б не проти спуститися та подивитися, як працюють гірники», – відповідає жінка.

«Був на Донбасі п'ять років тому. Їздили на футбол у Донецьк. Звичайно, хотіли б туди повернутися – у парк кованих фігур, на Донбас-Арену», – згадує чоловік.

«Ніколи не була на Донбасі. Не знаю, що там може бути цікаве для мене. Шахт вистачає і в рідному місті, хоча і залізно-рудні, але все ж таки шахти. Якщо у мене буде шанс поїхати та відпочити, то я не оберу Донбас», – каже жінка.

Чому люди не готові їхати на схід України? Бояться війни чи не знають, що там теж можна відпочити? Адже насправді на Донбасі є і море, і гори, і пустелі, і всі види туризму.

Міф 1. Там скрізь небезпечно.

Війна торкнулась не всього Донбасу. Насправді, бойові дії відбуваються на смужці вздовж лінії розмежування. Великі міста, наприклад, Краматорськ і Слов'янськ, вже давно живуть культурним та музичним життям. А Маріуполь, який стоїть всього за 10 кілометрів від фронту, – величезне живе місто, повне машин і кафе, де люди вже й на пляжі вийшли після зими. Морський сезон відкрито!

Міф 2. Відпочинок – там, де море. А на Донбасі яке море?

Цікаво. Але чомусь багато хто забуває, що пляжі Азовського моря розташовані також у Донецькій області. Тут і Білосарайська коса, де можна відпочити від заводів і насолодитися тишею, і Урзуф, де багато розваг, і Мелекіно з Ялтою (не плутати з кримською) – де більше народу й «движу». А головне – всюди море. Хоча і не таке глибоке, як Чорне, але тепле й зі своїм характером – можна і на хвилях побавитися, і пішки спробувати перейти.

Міф 3. Всі його пейзажі - лише терикони

Донбас – це промисловий регіон і, звичайно, що перша асоціація з ним – це саме «вугільні гори». Але насправді схід України мальовничий на пейзажі. Тут і Донецький кряж – третя гірська система країни, і Хомутовський степ – ботанічний заповідник, і Крейдяна флора, і національний парк «Меотида».

Хто ще не впевнений, що Донбас – це красиво, у вас є можливість побачити степові роздоли, ранковий туман над Сіверським Дінцем, весняне цвітіння ковилу, унікальні природні ландшафти Донбасу у віртуальній реальності завдяки проекту «Travelbox VR», який створює донеччанин Сергій Орлик.

Міф 4. Донбас-Арену ми бачили, що ще?

Національний природний парк «Святі Гори», завод шампанських вин у Бахмуті, соляна шахта в Соледарі – це туристичні візитівки Донбасу, які мають бути у списку «must see» кожного українця.

Ну й, чесно кажучи, навіть у промисловості є на що подивитися. Повірте, коли ви вперше проїжджаєте потягом вздовж металургійного заводу у Маріуполі або біля підніжжя великого бурого терикону під Мар’їнкою, ваші уявлення про масштаб і пропорції у цьому урбанізованому світі змінюються назавжди.

Міф 5. Це ж «совок», там одні пам'ятники Леніну.

Пам'ятки тоталітаризму були в кожному українському місті. І їх уже немає, адже відбулася декомунізація. А от на Донбасі є дещо краще за однотипного Леніна – Артем скульптора Івана Кавалерідзе, що височіє над Святогірськом. Артем – більшовик, і коли на реставрацію скульптури виділили 380 тисяч гривень з бюджету, це викликало обурення багатьох: мовляв, статую треба знести.

Проте, якщо відштовхуватися від мистецької цінності, то скульптура Артема є унікальною. Це найвищий у Європі об’єкт у стилі кубізму – 22 метри у висоту, а з постаментом – усі 28, а крім того, найважча бетонна скульптура у світі – понад 800 тонн. І головне – це робота Івана Кавалерідзе, якого ЮНЕСКО назвало «українським Мікеланджело». Лише станьте на лівому березі Сіверського Дінця і підніміть голову: в цьому щось є!

Зовсім скоро Радіо "Донбас. Реалії" покаже вам усю серцевину туризму по-донбаськи під час медіапривалу у Святогірську, на який ми запросили людей, що знаходять спадщину, зберігають, вивчають і роблять на ній бізнес.

(Радіо Свобода опублікувало цей матеріал у рамках спецпроекту для жителів окупованої частини Донбасу)